Простіше кажучи, будь-які розповіді про те, що це була прутінська «відповідь», – класичний варіант натягування сови на глобус або вивертання реальності навиворіт. Насправді тут формула проста: ніхто б не атакував Керченський міст, якби його прутін не побудував і не захоплював Крим. У такому разі просто фізично не було б чого атакувати. Тобто треба вийти на корінь проблеми, і решта стане на місце. Але брехуни й шахраї завжди роблять однаково, а саме – намагаються зосередити увагу лоха на тому, що їм вигідно, і навпаки – сховати те, що лох бачити не повинен.
У цьому випадку шахрай залишає за дужками всю агресивну війну, окупацію територій сусідньої країни та сотні тисяч жертв, які він накоїв для неї, і намагається продемонструвати, що його особисто образили, заваливши його іграшку. Але найнеприємніше і найболючіше для нього навіть не це, а те, що він зібрався поїхати до Китаю в образі великого воїна, який всіх перемагає, і Україну – в тому числі. Саме ці казки він розповідає іншому шахраю – Тромбу, і той заради власної вигоди і заробітку своєї сім’ї підігрує прутіну буквально у всьому, а вдвох вони повинні були спробувати розвести ще й Сі, щоб подати китайський саміт як «Ялта 2.0», а в підсумку прутін приїхав у Шеньджень, «обіс**ний» з ніг до голови, бо вся преса вийшла з головною новиною про зруйнований міст.
З таким бекграундом «великий воїн» перетворився на сірого, лисого старого, який одягає каблуки-копита і за рахунок бронежилета намагається виглядати крутим і підкачаним. Тому він опинився нехай і не біля параші, але у третьому розряді холуїв та холопів, причому Сі неодноразово це продемонстрував міжнародною мовою дипломатичного протоколу. Ця мова зрозуміла всім, хто хоча б якимось боком стикається з дипломатією, а відразу після того як було продемонстровано кадри зустрічі прутіна в аеропорту, низка солідних ЗМІ написали про те, що подальше перебування прутіна в Китаї супроводжуватиметься знаками приниження, що й сталося.
Причому все сталося набагато гірше, ніж були найбільш негативні прогнози самих лаптів. Якщо Тромб явно принижувався перед Сі, то прутін у такій ситуації з мостом був змушений принижуватися не тільки перед Сі, що він робить вже давно, а й перед Тромбом, який сам принижувався перед Сі. І якщо збудувати ланцюжок, то прутін принижувався і перед шефом, і перед першим холуєм свого шефа. Причому він планував відновити свій статус хоча б частково за рахунок приниження Тромба, який зараз діє в стилі «чого зволите?» для прутіна.
Якщо хтось не зрозумів, там комбінація була така, що Сі разом з прутіним мали опустити Додіка нижче плінтуса і вказати йому нове місце, а Україна – вивела прутіна з гри, і Сі довелося перехоплювати ініціативу, роблячи все самостійно. У результаті вийшло таке. Додік виступив з папірця, що з ним буває вкрай рідко, і розповів про те, що в ядерній війні не може бути переможців і що ядерну зброю треба контролювати. Коротше кажучи, таким чином він заніс для Сі тему – вплинути на Іран, щоб той відмовився від ядерки, а Сі парирував це вкрай несподіваним чином. Він заявив про те, що всім власникам ядерної зброї слід від неї відмовитися і заборонити її як таку.
(Далі буде)
так у Китаю є свій резон в цьому? Нахіба йому треба, щоб хтось із ядеркою міг втсупитись за Тайвань? Для чого йому тоді армія з невеличкими групами по два мільйона солдат?