Автор: Ustym Karmeluk
Авторка перекладу: Світлана
Життя людське обмежене в часі. Комусь відведено більше, комусь – менше. Чоловіки здебільшого живуть менше за жінок. Так іде від покоління до покоління. Втім, немає нічого нового під сонцем. Смерть, яку важко усвідомити щодо самого себе в дитинстві, у старості часто стає бажаною як звільнення від зайвих мук.
Однак помирати не хочеться. А тому фольклор сповнений казок про «живу воду», «молодильні» яблука та інше фантастичне зілля. Останнім часом наукова спільнота впритул наблизилася до того, щоб «сказку сделать былью». Прогрес у сфері клітинної та молекулярної біології, зокрема розуміння фундаментальних механізмів старіння (роль теломер, апоптоз), повільно, але чітко наближає до того часу, коли дослідження у сфері молекулярної медицини вирішать проблему (поки що скромно) довголіття.
Як результат, цю сферу дослідження щедро фінансують. А різні інститути та центри довголіття почали, як гриби, стрімко розмножуватися в усьому світі. Крім традиційних рекомендацій щодо «здорового способу життя», які передбачають наявність самодисципліни і стисло передаються крилатим висловом «Хто не курить і не п’є, той… і т. д.», можливо, можна створити й інші, більш «ліниві» медикаментозні підходи.
У демократичних країнах фінансування цих досліджень рухають багаті меценати, яких у комп’ютерну еру розвелося, як собак нерізаних, і більш традиційно – великі фармацевтичні компанії. Це означає, що якщо (і коли) буде створено препарати, які продовжують життя, вони рано чи пізно стануть доступними широкому загалу, але за певну ціну.
Проте механізм збільшення доступності ліків працює досить ефективно. Після закінчення строку дії патентів ціна різко падає, і ліки стають доступними для більшості пацієнтів.
Якщо хімічна формула відома і структуру речовини можна відтворити, деякі країни, наприклад, Індія, можуть зламати патент, завдяки чому препарат стає доступним ширшому колу охочих за ціною, яка становить лише малу частину первісної вартості.
Одне можна стверджувати безперечно. Як Віагра та її «родичі», така терапія буде коштувати.
Легко уявити, як такі винаходи поставлять перед суспільством цілий комплекс взаємопов’язаних проблем. Проблема перенаселеності – одна з тих, що спадають на думку. Інша – скільки коштуватиме зайвий рік життя? Охочі можуть доповнити цей перелік.
Інший підхід практикується в диктаторських режимах: тут зусилля з продовження життя спрямовано зазвичай на вузьке коло обраних – передусім на самого диктатора і його наближених.
Представники правлячих класів прагнули до омолодження відтоді, як суспільство розділилося на «заможних» і «незаможних». Забудьте про ванни з крові, молока чи шампанського – це все дитячі забавки для обману завищених очікувань.
Беріть вище. З натяком на злобу дня почнемо з Цінь Шихуанді, першого імператора Китаю, одержимого ідеєю здобути вічне життя. Він був одним із перших, хто всерйоз взявся до справи.
«Однажды смерть старуха
Пришла к нему с клюкой –
Ее ударил в ухо
Он рыцарской рукой».
Щоб стати безсмертним, він прийняв комплексну програму дій, починаючи з указів, які вимагають, щоб регіональні уряди та прикордонні села шукали всюди міфічний еліксир життя.
Він наймав придворних алхіміків та відправляв експедиції, наприклад, під керівництвом Сюй Фу, щоб знайти острови безсмертних, і місії в такі місця, як гори Куньлунь, по рідкісні цілющі трави.
(Далі буде)