Автор перекладу: Світлана
Сьогодні за календарем – День Конституції, але після того, що з неї зробили зелені, святкувати особливо нема чого. Навіть не стану перераховувати все те, що вони порушили, переступили або просто запаскудили. Це окрема тема, і оскільки Конституційний Суд, який начебто повинен був займатися приведенням у відповідність до неї всієї тієї маячні, яку навернули випускники Трускавецького лікнепу, ні кує ні меле, але отримує величезні зарплати та бонуси, то, швидше, цей день краще назвати «Привіт ворожій авіації».
Власне кажучи, на темі про знищення чотирьох ворожих фронтових «Сушок» можна було б і поставити крапку, але схоже на те, що наші специ погуляли там якось ширше, бо виття на цю тему там не змовкає і навіть долинає з екзотичних місць, які зазвичай намагаються переступати подібні теми. Коли трапляється щось таке, вони завантажують відволікальні теми, які чернь ковтне просто як голодна риба – прикорм. Один час таким варіантом була несамовита історія про те, чи вдасться «анпіратору» подарувати гімнастці панду, чи ні.
А перед цим натовпу згодовували водевіль із класичним трикутником – цар, Кабаєва, Мізуліна. Останнім часом тема з Мізуліною начебто протухла так, що реанімувати її не вдасться. Ба більше, цій дамі, хоч і стримано, обіцяли вирвані роки, але згодом це пішло за лаштунки, а точніше – за віртуальні вольєри, набиті пандами. Тому, коли днями знову виринула ця тема, довелося застосувати правило Вінні-Пуха, а саме: «Це жу-жу неспроста». А виринула ця тема приблизно так:
«Путін у найближчі кілька тижнів планує провести коротку відпустку. Єкатєріна Мізуліна, з якою його пов’язували тісні стосунки, надсилала президенту сигнали з проханням провести ці кілька днів разом. Але отримала відмову.
«Президент збирався в Сочі, але через розлив мазуту він, імовірно, проведе кілька днів на Валдаї. З сім’єю», – сказало джерело. З метою безпеки він не став розкривати дані про точні дати. Та й нема для чого.
Очевидно, що прутін поставив остаточну крапку у відносинах із Мізуліною… Також відомо, що президент дав команду не чіпати Мізуліну і в жодному разі не розпочинати якихось кримінальних переслідувань».
Ось він, сюжет просто за Шекспіром. Мавр зробив свою справу і вже хотів іти, але потім згадав дещо, розвернувся і суворо запитав: «Молилась ли ты на ночь, Дездемона?» Словом, сюжет пішов у маси, але судячи з того, що цей «пілот» публіці не зайшов, подальший серіал явно згорнули. Тобто публіку відволікали як могли, але тут усе накопичилося, і таки довелося писати про поточні події таким чином:
«Нема сенсу приховувати, що ворог завдав важкого удару по аеродрому «Маріновка» у Волгоградській області. Втрати колосальні. Не такі, як колись атакували аеродроми стратегічної авіації, але теж дуже серйозні. Ворог заявив про поразку чотирьох Су-34. Ми ж називати точну кількість не будемо, але пошкоджено не один літак, і навіть не два…»
Це нагадало вже зовсім древній совковий фільм, де напоєний коньяком учений міркував про те, скільки зірочок можна побачити у телескоп. Стиль – один в один.
«Навіть не два» – епічні зізнання, чи не так? Але це пише пропагандистський канал, відомий тим, що легко застосовує різноманітні інструменти для винесення мозку, зокрема зміщення фокусу уваги. І тут просто уточнимо, що вартість одного Су-34, залежно від комплектації, знаходиться десь між 36 та 50 мільйонами доларів. Візьмемо щось середнє і заокруглене – 40 мільйонів. «Навіть не два» означає «як мінімум – три», а це вже 120 мільйонів. Якщо чотири, як це було сказано у звіті Генштабу ЗСУ, – то вже 160 мільйонів, і це за якусь годину фінальної стадії операції, проведеної нашими фахівцями.
І якщо противник бере і самостійно робить акцент саме на цих втратах, то можна припустити, що або втрачено набагато більше того, що навіть дали у звіті наші військові, або разом з аеропланами вдалося винести щось набагато цінніше, ніж літаки. Що б це могло бути – фахівцям видніше, але тут ворог явно щось приховує. І далі йдуть ось такі аполітичні міркування:
«Головна проблема навіть не у втраті самих літаків. Біда в тому, що такі випадки продовжують повторюватися. І будуть повторюватися надалі! Когось покарали за попередні про*би? Приїжджають комісії, махають грізно пальчиком, погрожують відправити в піхоту на СВО. І на цьому все. За втрачені літаки стратавіації, до слова, теж нікого не покарали. Хочеться вірити, що це поки що. Але там був тотальний провал – насамперед по лінії ФСБ. Але ніхто не винен. Мабуть, це буде тривати доти, доки в нас будуть літаки. Але з таким підходом їх надовго не вистачить».
І тут саме собою напрошується запитання: все ж таки були втрати «стратавіації» чи ж там стояли муляжі та розканібалені корпуси, як про це з натугою віщали такі діячі? Вже постфактум не страшно писати таке, мовляв, втратили, і все тут, а скільки – вже нікому не цікаво. І як можна побачити тут і в потоці свідомості іншого діяча – «Файтербомбера», чию цитату ми наводили раніше, всі вони закликають ФСБ до негайних і жорстких репресій. Це в них так усе за планом іде чи як? До речі, згаданий тут «Бомбер» тепер уподібнився до Дімона Мєдвєдєва і теж постить для своїх читачів ребуси на зразок такого:
А тим часом цієї ночі було продовження банкету, але вже в інших місцях. Насамперед добрі птахи, або, як їх називали раніше, «птицы счастья завтрашнего дня», прилетіли, «крыльями звеня», на аеродром «Кіровське» в тимчасово окупованому Криму. Офіційних подробиць цього нальоту ще не було, але згідно з власними джерелами ТГ-каналу «Кримський вітер», все сталося за класикою. Після опівночі, начебто двома хвилями, у бік аеродрому пролетіли ті самі птахи, після чого там почулися вибухи, почалася неслабка пожежа та пішла вторинна детонація. Супутники підтвердили яскраву дискотеку, що сталася в цій локації.
За різними даними, на цьому аеродромі противник тримав вертольоти Мі-8, Мі-26 і Мі-28. Що з ними сталося, поки що невідомо, зате відомо про те, що цю локацію прикривав комплекс «Панцир». Далі про цю вундервафлю можна докладно не розповідати, бо вона стала однією з дійових осіб безлічі анекдотів. Не виключено, що вона теж якось по-особливому засумувала, і, можливо, з вторинною детонацією. А в цей час за кілька сотень кілометрів від цього святкового заходу місто Брянськ зустрічало інших птахів, які принесли на військові цілі щастя та вогник запалу. Загалом їх прилетіло до десятка, і місцеві жителі отримали чудову нагоду подивитися невеликий епізод війни без допомоги телевізора.
А ви кажете: «День Конституції».