Уперше опубліковано: 28.07.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2026 року)
Пропонуємо статтю про наше не таке вже й далеке минуле. Деякі реалії відтоді змінилися, тож варто озирнутися на той шлях, який за цей час пройшли і ми, і інші країни. А деякі реалії – залишилися тими самими, і стаття слугує ще одним нагадуванням про них.
***
Промова путіна у стилі «адіннарот» насправді дуже важлива і чудова. Дуже добре, що її розтиражували та розрекламували саме як його власний потік думок. Важливо це тому, що якби це було не так, то у путіна було багато часу і приводу це спростувати, а так – тепер належність цього тексту особисто путіну навіть нема потреби доводити. В судовій практиці це називається «загальновідомий факт», і в цьому випадку фактом є саме авторство вказаного тексту.
Хоча всім зрозуміло, що писав його хтось із його спічрайтерів, але очевидно, що писака тільки надав епістолярної форми тому, що хотів сказати і сказав путін. Тобто той, хто фактично це писав, – не мав ні бажання, ні ідеї видати це для публіки. Простіше кажучи, він не мав умислу на досягнення наслідків, які випливають із цього тексту. Ба більше, якби умовний Іванов написав цей текст точно до останньої коми, але під своїм ім’ям, текст не становив би жодної цінності чи найменшого інтересу. Мало що люди пишуть, он тільки інопланетяни скільки їх викрадали, тягли в шинок і розтринькували їхні останні гроші, і нічого.
Інша річ, коли таке пише перша особа, і не просто пише, а діє в такому ключі методами військової сили та безпрецедентних масштабів підривною діяльністю. Але в цьому випадку важливим є те, про що саме йдеться в цьому тексті, а це буде дуже важливо для слідчих, які рано чи пізно візьмуться за воєнні злочини путінського режиму. Насправді ідеї, вкладені в цій статті, не надто далеко пішли від того, за що засуджено нацистський режим Німеччини та сербський – імені товариша Милошевича. Путін прямо і не соромлячись говорить про знищення цілих народів. І це не згущення барв, а просто стереотипне сприйняття таких промов.
Адже якщо відштовхуватися від суті питання, то важливою тут є кінцева мета тієї чи іншої дії або сукупності дій. У всіх випадках, згаданих вище, такою метою є знищення народу або народів. Щойно з цим питанням внесено ясність, то відразу виникає кілька методів знищення. Найжорсткіший – фізичне знищення, а найгібридніший – знищення ідентичності конкретного народу, коли люди, які мають кровне коріння зі своїм народом, вже втратили духовний зв’язок і перестали являти собою ту саму спільність людей, яку заведено називати народом.
Ще одним важливим моментом тут є те, що російська імперія, Радянський Союз і тепер – рф як спадкоємиця совка мають великий досвід дій в усьому відомому спектрі – від фізичного знищення і до знищення народу в плані певної духовної та культурної сутності. Важливо й те, що це агресивне та шкідливе утворення ще жодного разу не понесло відповідальності за такі дії, а якщо так, то працює принцип безкарності, яка підштовхує злочинця на скоєння ще більш тяжких злочинів.
Власне, коли якась країна регулярно повертається до політики знищення народів, то всі ті, хто мав можливість засудити за це і не зробив цього, безумовно отримують свою форму співучасті. Пособники як мінімум умисно приховують сліди злочинів і тим самим вмазуються у злочини проти людства та людяності. Просто зараз ми можемо це спостерігати у відкритій формі, і її легко помітити, якщо прямо і відкрито дати собі відповідь на запитання про те, що вдалося зробити Пороху за п’ять років своєї каденції щодо привернення уваги міжнародної громадськості до факту агресії.
(Далі буде)