Уперше опубліковано: 16.09.2022
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2026 року)
У контексті святкування очільником сусідньої країни дня його народження пропонуємо дві статті, в якій перша не тільки цікава сама по собі, а й є певним поясненням до другої.
***
Складається таке враження, що країни, які так чи інакше були змушені довгі десятиліття реагувати на окрики з москви, тепер починають скидати з себе ці пута, як брудний мокрий одяг, і формалізують цей перехід безпосередньо. Дехто це робить якимись символічними діями дипломатичного характеру, а хтось – більш конкретним і важчим для федерації.
Так, візит прутина в Самарканд, на саміт країн ШОС (Шанхайської організації співробітництва. – Прим. перекл.), став каскадом принизливих заходів, що розчаровують як самого путіна, так і його холуїв. Очевидно, що протокольні заходи щодо зустрічі Сі і те саме щодо Пу відразу впали в око журналістам. Пу зустрічали ще не як бідного родича, але без колишньої улесливості, мовляв: «Ти все-таки приїхав? Ну, заходь». Ну, а далі всі спостерігали за тим, яким буде діалог Сі та Пу.
Усі відразу помітили те, що Сі провів переговори з Токаєвим, який вільно розмовляє мовою мандарин, і запевнив його в тому, що Китай безумовно надасть будь-яку допомогу в разі загрози територіальній цілісності Казахстану. Ну, а з урахуванням того що така загроза виходить виключно зі схибленої федерації, то це можна було розглядати як аперитив до переговорів з путіним. Тут журналісти зазначили, що путін перед Сі поводився так само принижено і запопадливо, як півень на зоні або Лукашенко перед ним самим, і очевидно, що розмова для путіна була зовсім не приємною. Якби його воля, він би в Самарканд не поїхав зовсім, але – не можна, тому що братва і так уже не бачить в ньому Акелу або батька і вчителя, а тут тим більше було б чітко показано, що фюрер – закінчився.
Але братві треба було, щоб він не просто поїхав у Самарканд, а поспілкувався з головою КНР із вкрай важливих питань. Ні, про військову допомогу мови вже немає, але років десять тому путінська канцелярія розіслала своїм грошовим мішкам циркуляр, у якому рекомендувалося переводити свої активи в китайські банки. Багато хто так і зробив. Наприклад, нам достеменно відомо, що такий циркуляр зайшов у «Газпром», і діячі рангу вищого за середній погнали своє бабло в Гонконг, заодно скуповуючи там елітну нерухомість.
І ось у світлі останніх подій братві дуже хочеться дізнатися про долю свого бабла, яке за вказівкою путіна вони передали під захист Сі. Зрозуміло, що йдеться про мільярди доларів, і тому братки хвилюються, і не поїхати в Самарканд, щоб звідти привести заспокійливий засіб, було вже ніяк не можна. Але ціною цього стало публічне приниження лисого тхора, що теж не залишиться не поміченим братвою. Адже коли мордорська преса живописала про те, кого і скільки путін змусив чекати на якихось переговорах, вони навіть припустити не могли, що колись його самого змусять чекати, і навіть не персонажі калібру Сі, а глави урядів середньоазіатських країн.
Пришла девчонка стоит в сторонке⁰Платочки в руках теребя⁰Потому что седую девчонку⁰На хую все, кто хочет, вертя́тpic.twitter.com/WMtneWHJjt
— Вал Мишель (@VALMICHEL7) September 15, 2022
Так, це було в межах 15 хвилин, а не кількох годин, як це робив путін, але масовий характер таких тренувань має значно більше значення. По-перше, на Сході це діло січуть чітко. Причому кількагодинне очікування там буде сприйнято як явну втрату почуття міри. А ось 10–15 хвилин – саме воно. Адже тепер не вони чекають путіна, а він. Ситуація змінилася кардинально, і путіну треба з’являтися вчасно, бо якщо він тільки спробує зіграти у свою улюблену гру, його можуть просто послати слідом за його військовим кораблем і піти через пару хвилин після його неявки.
(Далі буде)