Уперше опубліковано: 23.09.2022
Автор: anti-colorados
І загалом можна було б сказати про те, що і в інших народів не завжди збереглося ясне розуміння того, де знаходиться їхнє коріння, чому сприяє відома частка космополітизму, але все одно люди пам’ятають свою мову і не вважають її неповноцінною, більше чи менше орієнтуються у власній історії, мають своїх національних героїв, співають власні пісні й розвивають зараз свою культуру. Все це відновлює зв’язок із власною землею, а в тієї публіки немає жодного зв’язку. Їм начхати на ту землю, на якій вони опинилися, і тому вони зруйнують усе, що завгодно, навіть не моргнувши оком.
Ну, а щоб поставити крапку саме на цьому моменті, треба розуміти ось що. Знищивши власну культуру і завантажившись імперським сурогатом, вони впевнені, що саме вони є «носіями цивілізації». Вони намагаються розповісти народам, які мають тисячі років історії, що до їхнього приходу тут була повна порожнеча і дикість. І ось саме туди вони зараз біжать, прикидаючись добрими та безневинними вівцями. Просто майте на увазі те, на що перетворяться ці барани, якщо тільки ви дасте слабину. А ще знайте, що у вас, народу, який наважився їм дати притулок, є власна образлива назва, яку вони дають буквально всім, і насамперед тим, хто дав їм притулок.
Практично будь-хто із них зараз дав би що завгодно за американську візу попри те, що все життя називав їх піндосами, або європейську візу, де живуть гейропейці. Але з цим у них уже – ніяк, і тому вони їдуть до «хачів» на Кавказ чи в Центральну Азію до «чорножопих». Якщо він вам зараз лагідно посміхається, навіть не сумнівайтеся в тому, що просто зараз він жорстоко фільтрує свою мову, щоб не назвати вас так, як він це звик робити. І боже борони – не повертайтеся до них спиною. Він може встромити ніж у неї просто тому, що може. Ми – в курсі.
ХТО Ж ВОНИ, ЛЮДИ-ВТІКАЧІ?
Тож зараз вони демонструють рольову гру, і через те що іншої ролі немає, вони вживаються в образ біженця. Але від чого вони біжать? З України виїхали мільйони людей просто тому, що в них не залишилося нічого – ні будинків чи квартир, ні навіть своїх міст, які росіяни знищили методично і вщент. Причому з України в переважній більшості виїхали жінки, діти та люди похилого віку. Придивіться до потоку тих, хто біжить до вас, і самі на око визначте, скільки серед них тих самих категорій осіб, які вказано вище, і скільки чоловіків мобілізаційного віку. Вже одне це дасть уявлення про те, що це таке. Але розгляньмо питання по суті.
Якщо це біженці, то повинна бути очевидна причина втечі. Такими вважаються стихійні лиха чи війни. На прикладі України ми можемо показати, що мирному населенню загрожує винищення під час бойових дій, а потім – під час окупації, коли росіяни влаштовують масові страти мирняку. Тобто причиною втечі є масові руйнування цивільної інфраструктури та звірства окупантів. Але у випадку із громадянами федерації нічого такого немає в принципі. Ні москва, ні Сизрань, ні Тамбов, ні яке-небудь Улан-уде не зазнає бомбардувань та артилерійських обстрілів. Там не господарюють айнзац-групи окупантів, там немає нічого такого, що можна було б бодай якимось боком притягнути до визначення «гуманітарна катастрофа», що і є причиною втечі, але вони таки біжать. Причому розуміючи те, що формальної причини втечі начебто й немає, вони починають бити на жалість і для цього згадують про старих приятелів у далекому Ізраїлі, наприклад.
Так от, усім треба розуміти, що це саме ті люди, які голосували за «молодого й енергійного» путіна і плювалися у «шалені 90-і», коли були хоча б якісь елементи демократії. Вони виплюнули цю демократію і власноруч відновили диктатуру. Це їх розпирало від гордості, коли путін нападав на одних, то на інших. Це в них ішла піна щастя з усіх отворів, коли путін погрожував Америці і ще комусь. Тоді – ніхто з них навіть не сіпнувся на вихід, а от коли прийшов рахунок за це у вигляді повістки, все стало на місце. Вони вирішили змитися та пересидіти. Їм не сподобалося тільки те, що від усього, що вони створили своїми руками, може постраждати їхня шкурка.
І ось ця погань їде до вас. Чому ви її впускаєте – ваша справа, просто пам’ятайте про те, що ви впустили, і не дивуйтеся з наслідків цього рішення.