За туманом війни

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Як відомо, наші військові дуже дозовано дають інформацію про те, що відбувається в районі Лимана – Краматорська і всього цього вузла, у плані дій ЗСУ. І це – правильно, бо ми пам’ятаємо, на що зелень перетворила контрнаступ у 2023 році. Немає потреби розписувати цю ганьбу, просто нагадаю, що вся столиця була заклеєна афішами з пиками «лисого» та решти квартальної шобли, а внизу був напис з анонсом «концерту», чи як воно там у них, з назвою «Гумористичний контрнаступ». Загалом для цього шизофренічного явища в мене немає слів, крім тих, які ми тут не вживаємо, а тому на квартальних ставлю крапку.

У будь-якому випадку, тоді було стільки зайвого галасу, що врешті-решт одне тільки це стало пострілом у ногу. Нині ж – зворотна тенденція, і, можливо, хтось зробив правильні висновки з тих подій так, що тепер лише епізодично проходять якісь публічні доповіді, причому всім зрозуміло, що розповідають про те, що було тиждень тому або й раніше. А про те, що відбувається просто зараз, – тиша, принаймні, з нашого боку. Натомість у середовищі зет-військкорів справді стоїть виття.

Провідні ТГ-канали виконують настільки сумні арії, що оглядачі розбирають їх на цитати. Особливо високі ноти лапті видають з приводу відео з десятками полонених лаптів, іноді – з підозріло африканською зовнішністю. Схоже на те, що саме це відео розриває їм частину організму, розташовану навпроти мозку, не гірше за протипіхотну міну.

Загалом наскільки воно там відповідає дійсності – запитання відкрите, але одне можна сказати напевне: саме такого масового завивання, причому щодо однієї й тієї самої ділянки фронту, я не пригадую. За останні два, три роки – точно. У зв’язку з цим наведу цитату дещо іншого характеру. В ній немає конкретних, саме військових даних, і тому наведений нижче текст має особливу цінність.

«Ми возимо по зоні сво кілька ковчегів з мощами святого князя Дмитра. На одній із ділянок фронту місце молебню, на яке зібралися офіцери, було обстріляно. Військовим довелося відходити, і вони, на жаль, втратили мощі. Нині на тому місці ворог. Ми вважаємо, що святий князь захистив військових, під час відступу з місця молебню майже ніхто не загинув. Але втрата все одно величезна. Що ж, це війна».

Тут чудове все, починаючи з того, що мощі вони возили саме там, де передбачався їхній рішучий наступ, але вже очевидно, що ці мракобісні прийоми не допомогли. Ба більше, в цьому тексті попик розповідає про те, що хрящі не тільки не допомогли в наступі, а виявилися марними і у відступі, в якому «майже ніхто не загинув». А з огляду на те що хрящі тепер валяються на відбитій ЗСУ території, можна не сумніватися в тому, що вояки «рвали кігті» та скидали все, що заважає підтримувати рятівний темп втечі.

Виходить, що «святі хрящі», які оглядав сам цар власними риб’ячими очима, навіть самі себе не змогли захистити, не кажучи вже про тих лаптів, які тягали ці артефакти. Але тут головне те, що ворог побічно підтверджує, що те місце, на якому вони влаштували «молебень», і напевно – не на самій передовій, довелося екстрено покинути, і тепер воно вже під ЗСУ. Це говорить багато про що.

А тим часом цар ніяк не може зрозуміти, чому хрящі не працюють і навіть їх безпосереднє застосування біля лінії фронту призводить до негативного наступу. Як колишній чекіст, він уже починає підозрювати попів у саботажі, а в кремлі вже пішли ось такі розмови:

«Ми не раз питали представників Церкви: чому відправлення в зону сво мощів Дмитра Донського не привело до перелому на фронті? Зрозумілої відповіді не отримали. А тепер бачимо, як на ходу придумано втрату мощів, відступ якийсь. Нас усіх, особисто володимира володимировича, здається, хочуть обдурити. Закликаю не робити цього, а відзвітувати про те, як відправлення мощів на фронт впливає на хід бойових дій. Обіцянок церква багато дала, тепер треба виконувати».

Словом, виникли погані сумніви та передчуття. А вся справа може бути в тому, що хрящі неправильно вживають. Можливо, немає сенсу гундосити пусті словеса, а треба приймати мощі всередину і запивати їх горілкою, в стилі традиційних цінностей, хтозна, можливо, святість почне сяяти безпосередньо зсередини. І тут немає нічого неймовірного, бо зет-військкори відкрито пишуть про те, що є низка місць, де їхні військові повністю відрізані від постачання навіть дронами і їдять вони вже те, що знайдуть, і запивають власною сечею. Тож хрящі підуть за делікатес…

І у всій цій картині відкритим залишається лише одне запитання, а саме: хто першим піде на мощі – Гундяєв чи прутін? По-доброму, їм би треба синхронно «омощевитися», і якнайшвидше. Але як воно вийде насправді – побачимо.