Автор перекладу: Світлана
Ця історія розгорталася у всіх на очах, але тільки зараз стає зрозумілим її сенс. А почалася вона в жовтні 2017 року, ще під час першої каденції Трумпа. Тоді він заявив, що має намір розсекретити матеріали розслідування вбивства президента Кеннеді. І трохи згодом невелику частину документів було позбавлено грифу таємності, але якоїсь особливої ясності та темна історія так і не отримала, і здавалося, що Трумп втратив інтерес до цієї теми вже назовсім. Але нічого подібного. Повернувшись у Білий дім, одним із першим виконавчих указів він розпорядився розкрити всі матеріали розслідування вже остаточно.
Через деякий час у пресі з’явилися повідомлення про те, що указ виконано і документи розсекречено. Пригадується, тоді пролунали дифірамби на адресу Трумпа в тому плані, що тільки йому вистачило сміливості внести ясність у цю заплутану справу. Але справа тут у тому, що вбивство Джона Кеннеді сталося 22 листопада 1963 року, тобто понад пів сторіччя тому, і скажімо так, навіть тих людей, які досягли повноліття під час тих подій, залишилося небагато, а з них ще менше тих, кому вистачило б пам’яті, щоб прізвище Кеннеді асоціювалося не з нинішнім міністром охорони здоров’я США, а з убієнним 35-м президентом США.
Таким чином, на момент підписання виконавчого указу просто не існувало суспільного запиту на те, щоб копатися в цих самих справах. З урахуванням того що Трумп зовсім не розуміє, що таке справедливість чи демократія, такі дії взагалі виглядали підозріло. Ніхто його про це не просив і загалом до його іміджу це нічого не може додати, але цей указ був одним із перших, і тому можна зробити висновок, що тут ідеться про якісь особисті та вкрай важливі інтереси самого Трумпа. А тепер кілька слів про те, що ж розкрили згідно з указом Додіка і що вдалося з’ясувати на підставі вперше оприлюднених документів.
Як виявилось, «повне розсекречення» так і не відбулося, бо частина документів так і залишилася з грифом «Таємно». Але тут треба розуміти, що, швидше за все, сам Трумп їх або переглядав сам, або доручив своїм співробітникам, щоб ті зробили йому доповідь про вміст усієї справи, і, напевно, знає максимум із того, що в принципі можна витягти з цих документів. Плюс до того, частину цього архіву втрачено. Тобто частини документів там уже давно немає, і через те що втрачено таємні документи, то навіть немає даних про те, що саме втрачено.
Із того ж, що залишилося і було розсекречено, тепер очевидно, що Освальд як мінімум не був убивцею-одинаком, а був частиною великої змови. Не виключено, що президента вбив взагалі не він, а інший стрілець. Просто нові документи і старе відео цих подій було опрацьовано за допомогою ШІ, який чітко показав, що президента було вбито пострілом спереду, а не ззаду, як це повідомлялося у висновках комісії Воррена, а якщо так, то смертельний постріл було зроблено не Освальдом. А сам фігурант, вбитий через кілька днів після пригоди, встиг сказати, що він лише підставна особа.
Загалом нічого нового тут немає, просто знайшла своє підтвердження альтернативна версія про те, що Кеннеді було вбито в ході реалізації великого і добре відпрацьованого плану, де всю провину повинен був прийняти Освальд, а після його ліквідації питання мотиву злочину відпаде повністю, а отже, змова залишиться в таємниці. І всі ці роки ніхто не зміг прямо викрити учасників змови, а розкриті документи не наблизили до відповіді це запитання ні на крок.
З урахуванням усього цього виникає резонне запитання: «А що це взагалі було?» Поточні події прояснюють ситуацію і дають відповідь на це запитання вже прямо і без різночитань. Просто для того щоб склалася вся картина, доведеться ще раз повернутися у 2017 рік, коли Трумп вперше звернувся до цієї вже давно згаслої теми. Історія ця почалася під час фінальної стадії президентських виборів 2016 року, коли російські хакери зламали сервери передвиборного штабу Хіларі Клінтон, і скандал, що розгорівся з приводу вмісту цієї пошти, дав перевагу Трумпу, і він випередив Клінтон просто на міліметри. Причому за кількістю голосів, відданих за неї, Клінтон випередила Трумпа майже на два мільйони.
І тоді почалася заруба з ФБР і побічно – з ЦРУ з приводу безпрецедентного втручання іноземних спецслужб у хід виборів, що прямо вплинуло на їх результат. Трумпу довелося прибрати директора ФБР, і сталося це не дуже добре, оскільки і Бюро, і ЦРУ нарили проти Трумпа викривальні матеріали. Трохи згодом це вилилося у спробу імпічменту 2019 року з розслідуванням комісії Мюллера. Компромат був настільки серйозний, що той брудний епізод із розслідуванням являє собою не менш мерзенну сторінку історії США, як і робота комісії Воррена, яка де-факто поховала практично всю доказову базу у справі про вбивство президента Кеннеді.
Але як тепер зрозуміло, розслідування Мюллера виявилося найбільш сприятливим виходом для Трумпа, бо він міг маніпулювати всіма ключовими постатями в цій справі, а в підсумку комісія надала висновок у стилі «Щоб так, то – ні». І наскільки можна зрозуміти, у проміжку між 2017 і 2019 роками Трумп реально побоювався за свою шкуру і вважав, що стосовно нього самого може утворитися змова, як і проти Кеннеді. А знаючи вміст таємного досьє, він точно знав, хто стояв за тією самою змовою, яка привела спочатку до ліквідації Кеннеді, потім – Освальда, а згодом – до явної фальсифікації процедури розслідування, коли буквально все було поставлено з ніг на голову.
І тут варто згадати, за що вбили Кеннеді. Ходили байки про те, що це спрацювала мафія, яка була незадоволена роботою брата Джона Кеннеді – Роберта Кеннеді, тоді – генерального прокурора США, і що начебто це мафіозі все зрежисували. Але тут слід зазначити, що першим було застрелено саме президента, а не генерального прокурора. Плюс до того, більшість криміналу, який відносили на рахунок мафіозі, стосувався юрисдикції конкретних штатів, і федеральний прокурор не мав жодного стосунку до цих справ. Тож тут – мимо цілі. Крім того, мафіозі просто не змогли б втрутитися в розслідування і засекретити ту дикість, яку наклепало слідство.
Насправді ж ішлося про те, що Кеннеді явно став прогинатися під совок і тим самим руйнувати статус Штатів як наддержави. Тобто Кеннеді виявився нехай і не прямим, але все ж таки аналогом сьогоднішніх діячів, які потрапляють під визначення «прутін ферштейн». І якщо в інших країнах ці неприємні тенденції загрожували тимчасовими неприємностями, то для наддержави, якою, безумовно, були США, політика 35-го президента була катастрофою, яка вела до втрати світового лідерства. І це при тому, що ФБР і ЦРУ були прямо і чітко обізнані про наміри СРСР і про те, яку гру веде совок із Кеннеді, щоб досягти своєї мети.
А тепер погляньмо на те, які претензії були у тих самих структур до Трумпа, і ми виявимо, що вони практично ідентичні. Тільки Кеннеді, на відміну від Трумпа, не вояжував у СРСР із секс-турами під камерами КДБ. І от буквально через дев’ять місяців після зміщення найвищого керівництва ФБР і ЦРУ Трумп шкірою відчував, що там може дозріти щось на кшталт операції «Кеннеді 2.0», і перша партія розсекречених документів була попередженням для цих структур про те, що він може розкрити всі документи, які покажуть змову цих організацій проти президента, що приведе до їх реорганізації або ліквідації як антидержавних та злочинних.
Ну а те, що потім уся ця епопея повернула в русло, передбачене покрученим і взятим навиворіт прецедентним правом США, для Додіка означало, що загроза силової акції минула. А всю тему з втручанням у вибори 2016 року було закрито комісією Мюллера, і вона повторно розглядатися не може. Після цього Трумп більше не повертався до цієї теми, бо вона стала йому не актуальною, і він був упевнений, що другу каденцію він уже пройде «по тихій воді». Але далі все пішло не за планом, і між його каденціями вклинився Байден, який відновив потенціал спецслужб і значно посилив ті самі ФБР та ЦРУ.
Але, як відомо, Трумп повернувся, і цього разу він чітко розумів, яку загрозу для нього становить державний апарат. Він також розумів, що спецслужби відновили свої можливості і знову вийшли на такий рівень, що можуть повернутися до плану «Кеннеді 2.0». Саме тому одним із перших його виконавчих указів став той, який говорить про повне розсекречування матеріалів, які він почав розсекречувати у вже далекому жовтні 2017 року, але цього разу разом із цим указом він вчинив справжній розгром ФБР і ЦРУ.
Причому зробив це настільки ґрунтовно, що зараз за безпеку США як цілісної системи я б не поставив ні цента. До речі, Нейлона Муска, який відкрито симпатизує прутіну, було направлено саме для того, щоб зачистити всі ті структури, які становлять для Трумпа потенційну загрозу. Йому просто конче потрібен був ідіот, який за нього зробить найбруднішу роботу і причому не просто візьметься за це, а все зробить максимально публічно. І Муск проковтнув цю наживку, за що й поплатився.
І ось зараз усі спостерігають за тим, що виконує Додік. Такі речі в США виконувати досить небезпечно, бо Трумп одночасно руйнує статус світового лідера та єдиної наддержави і діє явно в напрямі узурпації всієї влади. Власне, він цього не приховує і говорить про ці речі відкрито. А коли справа дійшла до застосування сили проти вже дедалі ширших протестів, то стають очевидними обставини, набагато серйозніші за ті, за які поплатився життям президент Джон Кеннеді, а потім – і його брат Роберт, який намагався зупинити фальсифікацію розслідування.
Словом, Додік зараз демонструє ці документи для того, щоб дати попередження як окремим особам, так і цілим структурам про те, що він знає про таку загрозу і готовий на неї відповісти. Тож розсекречення документів не має нічого спільного з бажанням встановити істину, домогтися справедливості і тим більше – зміцнити фундамент демократії. Це – публічне попередження тим недоброзичливцям, які мають гроші, вплив, досвід та інші компоненти для того, щоб організувати операцію з його ліквідації.
Адже дідуганчик щойно отримав у руки ніким і нічим не обмежену владу, і було б сумно втратити її, як 35-й президент. Ось це і є головна, а точніше – єдина мета метушні з документами розслідування півстолітньої давності. Для цих висновків треба було подивитися на картину з більшої відстані й захопити більший проміжок часу, після чого всі незрозумілі деталі знаходять свої місця.