Автор перекладу: Світлана
ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВИЙ ЗВ’ЯЗОК
Як видно з подій цієї ночі, противник переконав себе в тому, що операція «Павутина» та удари по «Іскандерах» насправді були випадковістю або навіть хитромудрою операцією ФСБ, в результаті якої ударів було завдано по фанерних муляжах, а не по дорогих девайсах, які до того ж є складовою частиною ядерної тріади. З чуток, завідувач ФСБ Бортніков переконав царя в тому, що він особисто кілька місяців поспіль випилював лобзиком «Іскандери» і «Тушки». Причому він робив це настільки вправно, що льотчики не могли відрізнити муляжі від оригіналів навіть зблизька або залізши всередину. Деякі настільки не зрозуміли підміни, що навіть кілька разів літали на них або запускали «Іскандери».
У будь-якому випадку, страшна царська помста, яку прутін пообіцяв Трумпу особисто, коли скаржився на Україну, закінчилася, і чоботи повернулися до попередньої тактики – почергових зосереджених ударів по одному-двох містах. Цієї ночі ворог здійснив повторний масований наліт дронами на Харків. Станом на ранок начебто нема загиблих, але багато поранених. Зрозуміло, що Харкову не пощастило бути прямо на кордоні з болотами, і туди летить усе, що тільки можна, і в такому випадку, крім усього іншого, напевно, варто було б ввести план «Алаверди». Адже приблизно на такій самій відстані від кордону знаходиться їхній Бєлгород, і між іншим, він під зав’язку нафарширований військовими цілями, а тому їх потрібно починати по черзі виносити зразу після того, як починається обстріл Харкова.
Фахівці говорять про те, що для закріплення причинно-наслідкових зв’язків критично важливий чинник часу. Щойно його буде проігноровано, жодного ефекту не виникне. Просто уявімо собі, що розвідка виявила у промзоні Бєлгорода установки «Іскандер» або С-400. Напевно, туди спробують ввалити буквально всім, що буде під рукою, і якщо в процесі ураження цілі щось прилетить із недольотом чи перельотом, а швидше за все – прилетять їхні зенітні ракети по багатоповерхівках, на чому спеціалізується їх розхвалений ЗПРК «Панцир», то смороду буде до неба.
Ніхто навіть із місцевої публіки не пов’яже це з тим, що кілька днів тому вони валили по житловому сектору Харкова. Але коли відповідь полетить на їхні війські об’єкти просто в момент нальоту або плюс-мінус годину-дві з інтервалом у часі, – це буде зовсім інша історія. Зрозуміло, що місцеве стадо не вийде на протести і таке інше, але, як ми пам’ятаємо, найменша пір’їнка здатна переламати хребет верблюда. Але щоб це сталося, треба хоча б запускати цю пір’їнку, – а там, може, горбатий мешканець курника і сконає не конкретно від цього кроку, а від сукупності дій.
Адже очевидно, що ворог намагається перетворити на руїни всі великі населені пункти України хоча б біля свого кордону. Ну що ж, практика показує, що такі речі можуть мати дзеркальні наслідки і руїни прийдуть у їхні населені пункти. Тим більше ті, що стоять біля нашого кордону і, відповідно, насичені ворожими військами та іншими активами, що підлягають вирізанню.
У випадку, коли Штати перестали бути світовим поліцейським, а все більше приміряють на себе тогу похмурого клоуна, про глибину і якість дій саме миттєвих дій у відповідь треба думати самим. Пасажир, що постійно рекламує крем від засмаги, несе дедалі упоротішу та безладнішу нісенітницю, і тому в той бік можна вже не озиратися, як це було раніше, а просто робити те, що зазвичай роблять у подібних випадках.
«ЭТО ПРАЗДНИК СО СЛЕДАМИ НА УШАХ»
Як відомо, сьогодні на расеї «свято», суть якого там так ніхто і не зрозумів. Спочатку його називали днем незалежності, але ця назва була безглуздою з самого початку. Адже вона передбачає якийсь довгий час залежності від когось, практично завжди пов’язаної з окупацією, та з днем, коли окупацію було скинуто і в цей момент виник стан незалежності, хай не повної та початкової. Але хто окупував курник? Від кого в нього утворилася незалежність? Схоже на те, що там усвідомили цю дикість і перейменували на «день росії».
Наскільки можна зрозуміти, публіка не змогла подужати і таке «свято» і, між іншим, її можна зрозуміти. Адже насправді йдеться про 12 червня 1990 року, коли федерація оголосила про свою незалежність від себе ж. Простіше кажучи, товариш Єльцин оголосив себе царем Борисом, який відтепер і повсякчас не підкорятиметься Горбачову. І тут виникає перший парадокс, який переріс у «попандос», бо всі розповіді про те, що совок розвалила Зінка, втрачають сенс, адже формально його розвалила сама росія, де-юре вийшовши із совка на рік і два з половиною місяці раніше, ніж Україна, наприклад.
Тому всі розмови про те, що хтось їм розвалив СРСР, завалений пломбіром і ковбасою по 2.20, – приблизно те саме, що й казки про Рюрика, який кинувся грудьми на амбразуру німецького танка «Тигр». За великим рахунком, їм би це свято взяти і скасувати, але в такому разі доведеться пояснювати, чому скасували, а там за що не візьмись, кругом – роги та копита. Тому з його назви вилучили слово «незалежність», бо воно має дуже неприємну конотацію навіть без зв’язки з назвою свята, а замінника не вигадали.
Воно, звісно, можна було б доручити Дугіну розробити аналог легенди про нібелунгів і барвисто зобразити, як Рюрик власною правицею прибив на ворота Рамзеса II сітку з пареною ріпою, або ж Іоанн ІV розбив Наполеона під Ленінградом, але навіщо публіці зайве? Адже недарма ж у Писанні є рядок: «Численні знання – численні печалі», а печаль і свято – протилежні поняття, а тому треба випивати й закушувати, якщо, звісно, є що випивати і чим закушувати. Щоправда, публіка там трохи охолола від свого чаду щодо величі, принаймні, напередодні великого свята їхня преса написала буквально таке:
«Хоча «великою», за даними соціологів, Росію, як і раніше, вважає переважна більшість – 80%, порівняно з 2000 роком таких поменшало на 7 процентних пунктів. Частка тих, хто в ході опитування не став називати Росію великою, зросла з 13% до 20%. Із них 15% прямо відповіли «ні» на запитання про велич країни – проти 13% 2000 року. Ще 5% було «важко відповісти».
В абсолютних цифрах усе це, може, й не виглядає якось вражаюче, але за цілою низкою параметрів російська пропаганда вже давно й далеко переплюнула те, що виконував Йосиф Геббельс. А ми пам’ятаємо, як він сказав таке: «Дайте мені засоби масової інформації, і я з будь-якого народу зроблю стадо свиней». А ще він сказав і таке: «Пропаганда має бути простою, повторюваною та орієнтованою на емоції, а не на розум».
І ось якщо порівняти набір ЗМІ часів Третього Рейху і нинішнього «Третього Риму», то винесення мозку робиться з набагато більшим ефектом. А за останні три з половиною роки все це запущено просто на максимальні оберти, але віра у велич уже не та. Проте близько 80% населення сьогодні спалюватимуть паперові Рейхстаги і святкуватимуть незрозуміло що.
ХТО ХОЧЕ СТАТИ МІЛЬЙОНЕРОМ?
Загалом тут немає нічого дивного, оскільки з часів совка п’янка виникала з будь-якого більш-менш відповідного приводу. А як водиться, на свята прийнято дарувати подарунки, і як це не дивно, найвідчутніший подарунок расєї оформили ЗСУ, і виглядає він так:
Тобто тільки силами ЗСУ поголів’я курника вже зменшено на один мільйон одиниць, і треба ж так статися, що кругла цифра утворилася якраз на це свято. До речі, тут виникає суто технічне запитання: куди віднести цей мільйон? Адже якщо вони пішли воювати, то начебто вони повинні вірити у велич, але якщо вони пройшли у графі «Вантаж-200», то вже очевидно, що з величчю у них якось не склалося, але це вже – забаганки або снобізм, оскільки свято – «вот и нравится, не нравится – терпи, красавица». До речі, напевно, прутіну було приємно дізнатися про те, що ГШ ЗСУ надіслав йому таку приємну звістку. Але не тільки її.
Як відомо, наші фахівці всерйоз узялися за військово-промисловий комплекс ворога і щоночі завдають ударів по таких об’єктах. Одні вигорають під нуль, інші зазнають серйозних пошкоджень і зупиняються, а деякі замащуються дрібним переляком на зразок пожежі на даху чи чогось подібного. Але практика показує, що наші фахівці мають здорову наполегливість і можуть повторити два, три і більше ударів доти, доки не буде отримано задовільного результату. Причому він позитивний не лише для України, а й часто – для місцевих жителів, які з успіхом добувають кольорові, а іноді й дорогоцінні метали.
Принаймні, звідти прийшла анонімка про те, що після одного з таких нальотів працівники підприємства виявили та успішно винесли з руїн «платинові термопари». Не знаю, що це таке, але, напевно, щось потрібне й цінне. І тут виникає запитання про те, що ось ці діячі, які не проґавили моменту і видерли з обладнання дорогоцінні метали, – вони входять у ті самі 80%, які вірять у велич? Гадаю, вони саме звідти. Словом, Генштаб не порушив традиції і до дня росії зробив носіям величі свій скромний подарунок:
«В рамках зниження спроможностей противника з виготовлення високотехнологічного озброєння та техніки, у ніч на 12 червня підрозділи Сил безпілотних систем Збройних Сил України, у взаємодії з іншими складовими Сил оборони, завдали ураження по важливому об’єкту воєнно-промислового комплексу російського агресора. Зафіксовано вибухи на території Технопарку «Рєзоніт», що у Зубово Московської області. Це завод серійного виробництва та монтажу друкованих плат і виробництва електроніки. Його продукція широко використовується при виготовленні високотехнологічного озброєння та техніки».
Тут, крім того, що було уражено військовий завод, важливим є те, що він розташований у московській області. А це означає, що десь вдалині, але дедалі чіткіше, дорогі москвичі можуть почути: «Свято наближається… свято наближається…»