Точка війни (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Справа в тому, як ставляться до цієї фази війни агресор та жертва. Насправді «гібридна війна» – це щось подібне до «казус беллі», тільки в розтягнутому вигляді. Згадаймо, як розпочала війну Німеччина проти Польщі. Для цього було склепано провокацію, яка увійшла в історію під власним ім’ям – «Гляйвіцький інцидент». Буквально через кілька місяців совок розв’язав війну проти Фінляндії після розіграшу «Майнільського інциденту».

Тобто намагаючись скинути з себе тавро агресора, обидва призвідники війни спробували перекласти відповідальність за початок війни на жертву. І як потім стало зрозуміло, це вдалося так собі, бо ніхто в це не повірив, і, відповідно, спочатку Німеччину, а потім – і совок виключили з Ліги Націй, чого вже точно не зробить ООН за те ж саме. Але тепер, якщо йдеться про сучасний інформаційний простір, запиляти фейк з таким інцидентом досить складно, бо його «розмотають» досить швидко, і тому його треба розтягнути в часі, щоб це не виглядало як спланована акція.

І ось у ході гібридної війни агресор, безумовно, завдасть великих збитків жертві, а цілком імовірно, ще зможе і впливати на внутрішньополітичну ситуацію в країні, щоб скористатися новими можливостями. Охочі можуть знайти опис аншлюсу Австрії, який виконала Німеччина, користуючись перевіреними джерелами, хоча в архіві є докладний опис тих подій. Але стисло нагадаємо про те, що з самого початку початку Австрія готувалася до бійки з Німеччиною. У неї було складено відповідний план, а під нього було забезпечено значні сили й засоби. Але методами гібридної війни Німеччині вдалося змінити внутрішньополітичний ландшафт Австрії, після чого вона здалася без бою.

І тут важливим є розуміння того, як це взагалі працює. Агресор вже наважився на війну з жертвою і робить це так, наскільки в нього вистачає можливостей та фантазії для того, щоб це не мало вигляду відкритого збройного протистояння. Але всі дії вже зашито в бойове планування, і розвиток подальших подій вже охоплюється тим чи іншим оперативним планом, який буде запущено в дію за тих чи інших обставин. А от із жертвою складніше Тут важливе те, коли вона прокинеться і усвідомить, що проти неї вже ведеться війна. Чим швидше це станеться, тим правильніше вона зможе захиститися, і навпаки.

Простіше кажучи, агресор вже переступив психологічний бар’єр, за яким жертва розглядається як військовий противник, і чим пізніше жертва це усвідомлює, тим гірше для неї. І ось просто зараз у Німеччині відбувається низка диверсій, в основному – на об’єктах енергетики. Вибухові пристрої вже знаходять пачками, але схоже на те, що до цього не ставляться як до початку гібридної війни. На це вказує те, що в поліцію зателефонував невідомий і повідомив, що це робить він, щоб так висловити свій протест щодо повільності переходу країни на зелену енергію. Відповідно, поліцейські схиляються до того, що йдеться про акції «зеленого терору», і це незважаючи на те, що все почалося зі спроби підірвати український вантажний Ан-124 у Лейпцигу. Що характерно, дзвінок «невідомого» стався після того, як на найвищому рівні було висловлено теорію про те, що кінцевим бенефіціаром цих подій є курник.

Виходить, що уряд Німеччини не дуже добре пам’ятає, як у них владу захопили нацисти. Тоді головним гаслом НСДАП був аналог знайомого «Прийдемо – порядок наведемо». І ось зараз як мінімум розігрується саме ця сцена. Ультраправі з АдГ активно експлуатують саме цю конструкцію, а уряд у Берліні ніяк не наважується пов’язати ці теракти з москвою і АдГ, щоб зробити відповідні висновки.

КОРОТКІ ВИСНОВКИ

Звідси можна дійти невтішного висновку, що ультраправі добре пам’ятають, як Гітлер став фюрером, а уряд – не пам’ятає або не хоче цього пам’ятати. І, дивлячись на цю картину, мимоволі ловлю себе на думці про те, що хвиля зараз відступає, а уряд ФРН замість екстрених заходів, які мають вживатися після визнання ведення лаптями гібридної війни, пішли по мілині дивитися рибок і збирати черепашки. А їхній противник іде стопами НСДАП, знаючи, як захопити владу і як зробити так, щоб потім її не випускати з рук. А всього тільки й треба – визнати війну війною, нехай і гібридною, і прямо назвати агресора, який її вже розпочав. Далі – справа техніки.