Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
ХВИЛЯ
При читанні новин, які зараз ідуть з Німеччини, чомусь виникає стійка асоціація з тим, що сталося у 2004 році на берегах країн, які виходять на Індійський океан. Тоді під океаном стався потужний землетрус, після якого до берегів ринули руйнівні хвилі. Найбільше документальних відео цієї події було знято в Індонезії, точніше – в її курортних місцях, і на таких самих курортах Таїланду, де потім виявилася найбільша кількість жертв із 200+ загиблих від цунамі. На цих відео є десятки сцен одного й того самого плану: вода відступила від берега на сотні метрів, і люди побрели дивитися рибок і збирати черепашки. А потім – прийшла хвиля.
Так от, здебільшого ось ці доморощені іхтіологи, які кинулися розглядати флору і фауну на дні, в основному були туристи, багато хто – з Європи. А це означає, що дозволити собі відпочинок на іншому кінці світу могли люди середнього класу, напевно, з непоганою освітою і досить широким світоглядом. Тобто вони просто зобов’язані були знати, що означає явище, яке їх так захопило, і що як тільки таке бачиш, треба кидати все і йти якомога вище і далі від моря. Тим більше що перед тим, як це сталося з морем, усі вони відчули потужні підземні поштовхи, а вцілілі очевидці стверджували, що в цих місцях вони були такими, що ледве можна було встояти на ногах, а ліхтарні стовпи розгойдувалися так, що, здавалося, вони от-от впадуть. Усі ці потужні вібрації призводили до шуму та гулу такої незвичної властивості, що не почути цього не можна було. А потім вода почала йти від берега, немовби демонструючи всім охочим зворотний відлік до моменту, коли по берегу вдарить хвиля.
Тобто від тих самих поштовхів і до приходу хвилі людям було дано 15–20 хвилин, щоб якось на це відреагувати, а як було сказано вище, безліч людей відреагували на це прямо протилежним способом і пішли обмілілим дном назустріч хвилі. Здебільшого в такий похід пішли саме ті, хто був зобов’язаний розуміти суть того, що відбувається, і найкраще використати час, який залишився до катастрофи. Але ні, вони пішли назустріч своїй загибелі. Що це було – не беруся судити, а ті, хто виконав «похід по рибок», вже ніколи й нічого не зможуть пояснити.
НІМЕЧЧИНА
Ось уже дванадцять з половиною років, як світ побачив сучасний варіант ведення гібридних воєн, продемонстрований лаптями в Україні. Стадії такої війни, прийоми, які застосовуються в її цілях, способи прикриття та приховування вже давно розібрано та систематизовано. А ті, хто займався аналізом ситуації, а також розробляв на основі цього аналізу свої рекомендації, дійшли одного й того ж самого висновку. Термін «гібридна війна» слід сприймати за змістом другого слова, і для цього є свої резони. По суті, агресор вже почав війну, просто в певних випадках це робиться без її оголошення і так, щоб до певного часу вона не переходила в гарячу фазу, тому що такий вид війни, безумовно, чинить тиск на жертву і вже тільки таким тиском цілком можливо досягти хоча б частини своїх цілей. Це – з одного боку, а з іншого – гібридна фаза війни залишає досить широкий діапазон подальшої ескалації. Але в цьому розкладі є ще один вкрай важливий чинник, на якому ламаються ті, в кого на носі давно виникли мозолі від рожевих окулярів.
(Далі буде)