Країна контрастів (Частина 1)

Уперше опубліковано: 07.08.2022

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Україна – країна контрастів. Здавалося б, яким має бути хід думок, щоб обрати собі президентом чувака, який мав дві ходки на зону? Хтось може сказати, що сталося вирування л*йна, і в якийсь момент виплеснулася совкова закваска з її блатним романтизмом, який підтримували всілякі Висоцькі та інша публіка, і в цьому міг бути якийсь сенс. Можливо, на це наклалися спогади про 90-х із «ракетниками» – володарями поламаних вух і носів, оспіваних ворожим кіно, що теж могло б зійти за якесь виправдання.

Але річ у тому, що проффесора, за твердженнями тих, хто з ним сидів, було віднесено до такої категорії сидільців, які не можуть належати до жодної з мастей, бо те, до чого вони належать, мастю бути не може в жодному разі. Тому на блатній арештантській романтиці там можна сміливо ставити хрест. А можливо, проффесора полюбили через його досконале знання Анни Ахметової та інших розділів напівквантової фізики. Одного разу довелося почути таку мотивацію представника його електорату: «Він – такий самий, як я. Теж може матюка загнути чи дати в зуби. Або отримати».

Цілком можливо, що саме це й було основною причиною. Мовляв, простий хлопець може обкласти матюками або помочитися в під’їзді. Що називається, «он парень вышел из народа, он вышел и упал под стол». Публіка чомусь вважає, що країною повинні керувати не найкращі з найкращих, не найрозумніші та найдосвідченіші, а такі ж, як вони самі, щоб ось так – матюками, або відомим місцем груші бити, або тим самим місцем – по роялю.

Тому вони ледве дотерпіли до кінця каденції єдиного профі, з яким нам пощастило лише один раз за всі роки незалежності, і знову обрали приблизно те саме. Щоб шашличок підрізати, шаурму і таке інше. Адже правити країною – діло нехитре. Нею може правити будь-яка куховарка, двірник чи клоун. Хоча це вже було у совку. Здавалося б, уміння наступати на одні й ті самі граблі свідчить багато про що.

Але, з іншого боку, найбільш ватними регіонами у нас завжди були Схід та Південь. Схід не встиг розкрити себе повною мірою, бо відразу після проффесора частина Донбасу та Крим пішли в окупацію, але Південь показав дещо зовсім протилежне. Так, не весь, проте такої лютої партизанської війни всі аналітики чекали на Півночі і тим більше – на Заході України, але ніяк не на Півдні, а там розгорнувся просто чумовий партизанський рух.

Більшість того, що там роблять наші люди, ми поки що не знаємо з простої причини – для їхньої безпеки. Однак ми радіємо з того, як точно прилітають наші подарунки від артилеристів і яке барвисте шоу відбувається після цього. Напевно, щось ми отримуємо завдяки супутниковій розвідці. Але, швидше за все, це стосується стаціонарних цілей, які з природних причин просто не можуть змінювати свою дислокацію, наприклад, нафтобази та великі артсклади. А ось КП, ешелони з боєприпасами, ППО та інше постійно змінює свої позиції, а тому для точного удару потрібні не лише координати цілі, а й той час, коли вони є актуальними. Нещодавно був випадок, коли в Запорізькій області вдалося накрити ешелон з БК в момент його розвантаження, а таке не могло обійтися без партизанів. Це означає, що в цей момент комусь вдалося передати потрібну інформацію, і відносно недалеко від місця був засіб ураження такої цілі. В результаті виходить бадабум.

(Далі буде)