Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
ХОЛОДНІ РУКИ
Зараз у курнику активно обговорюється і навіть частково реалізується програма залучення імпортної робочої сили з Індії, КНДР та інших країн, що виглядає дещо дивно на тлі зростання фактичного безробіття, але тут цікаве не те, чому так відбувається, а те, що відбувається це не вперше. Саме з цим явищем пов’язаний дуже давній спогад, який можна вважати епіграфом до цієї історії. Він послужить чимось на кшталт лакмусового папірця, що демонструє глибину змін і навіть інверсій, що сталися з лисим фюрером, який виживає з розуму.
На зорі своєї професійної діяльності довелося особисто спостерігати руйнування совка і процеси, пов’язані з цим періодом історії. І ось у певний момент довелося вислуховувати фігуранта, який розповідав про те, як він і його товариші були втягнуті в бійку з поножовщиною та супутніми наслідками. Фокус був у тому, що фігурант і його товариші були торговцями на ринку, а бійка виникла при наїзді місцевої братви. В ті часи в магазинах нічого не було, і вся торгівля була на ринку, звідси – й супутні тертя. Але в цьому випадку цікава частина розповіді пацієнта, яка стосується нинішньої історії.
За його словами, ось цей наїзд і те, що було після нього, – не їхня вина, бо вони все робили так, як належить і як було встановлено тим, що він назвав «правилами гри». І тут він пояснив, що це були за правила, де й коли їх встановили і прийняли. Він описав кабінет, у якому десь із годину чекав потрібного співробітника. На стінах висів один портрет, а навпроти нього – щось на зразок гасла. На портреті було зображено Дзержинського, а під ним – цитата про гаряче серце, холодну голову та, головне – чисті руки. А навпроти – гасло, яке належало тому ж Дзержинському: «Відсутність судимості – це не ваша заслуга, а наше недопрацювання».
Загалом, це був кабінет у місцевому відділенні КДБ, де він і чекав на місцевого начальника. А чекав він тому, що був керівником групи в’єтнамських робітників, котрі вже кілька років працювали на міських заводах. Зрозуміло, що всі іноземці підпадали під сферу діяльності КДБ, і тому, коли виникали проблеми, в’єтнамцями займалися саме конторські. Ну, а суть проблеми, яка привела цього фігуранта до кабінету, полягала ось у чому.
Совок розвалювався, і, відповідно, програма обміну робітниками підійшла до фіналу. В’єтнамцям дали якийсь час для того, щоб підготуватися до від’їзду додому, і вони готувалися. Їм було дозволено забрати все, що вони заробили, і по одному невеликому контейнеру з особистими речами. У цьому проміжку часу вони вже могли спокійно їздити до В’єтнаму і назад і тому з собою привозили купи різних товарів, які тут розмітали зі страшною силою, а в контейнери вони засовували електродвигуни, скручені на заводах, зливки цинку, міді та інших кольорових металів, які застосовувалися на виробництві.
Але цього в’єтнамця як керівника групи та людину, яка володіє мовою і є контактом з місцевою владою, до цього кабінету привело інше. Товар вони продавали за місцеві гроші, що стрімко знецінювалися, і вони хотіли їх тут же конвертувати в долари, а на той момент це було кримінальним злочином. Валюту можна було купити лише в банку і за драконівським курсом. І ось він прийшов домовлятися з конторою про те, щоб під її дахом на ринку займатися обміном валюти.
(Далі буде)