Уперше опубліковано: 22.08.2022
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Ті, хто займаються різноманітними аспектами поведінкового аналізу, насамперед формують уявлення про те, що об’єкт робить у тих чи інших ситуаціях, як він діє, як і що каже, – загалом вибудовують щось на зразок його психологічного портрета. Без цього неможливо прогнозувати реакції об’єкта на ту чи іншу форму впливу на нього, якщо це потрібно. Коли цю стадію пройдено, всі подальші події співвідносяться з цим віртуальним образом об’єкта, але тепер основну увагу прикуто до аномалій або дій, які не вкладаються у вже відомий спосіб дій об’єкта.
Це важливо з двох причин. Перша з них – суто технічна і може вказувати на те, що при складанні психологічного портрета було втрачено щось важливе, і тоді потрібно вносити корективи, щоб прогнозування було максимально точним. Але для цього треба з’ясувати причини цього збою. І тоді може виникнути друга причина, а саме – пацієнт діє у звичайному ключі, але на його дії вплинули обставини, які не були відомі спостерігачеві. Так можна знайти те, що не вдалося зафіксувати іншими засобами. Як казав один із класиків контррозвідки, шукай щось незвичне у поведінці.
Усе це є не просто справедливим стосовно путіна, а обов’язковим, бо розвідки практично всіх країн світу, безперечно, склали його психологічний портрет, але ми постійно чуємо про те, що прогнозувати його дії складно, адже ми виходимо з принципів раціонального мислення, а у путіна його немає. Але насправді тут є помилка того самого вихідного психологічного портрета, і нічого більше. Просто потрібно відкоригувати його віртуальний образ, і все стане на місце. Або майже все. Те, що не впишеться у вже наявний портрет, виявиться обставинами, які впливають на поведінку пацієнта, але в першому наближенні ці обставини залишаються непоміченими.
Тепер повернімося до пацієнта і згадаймо те, яким він поставав останні 20 років перед усім світом. Тут обов’язково варто зауважити, що не йдеться про людину з якимось феноменальним IQ, а його інтелект у психологічній карті красувався б позначкою у графі «Не дебіл, і добре». У нього немає і феноменальної працездатності, яка змушує працювати людей, набагато розумніших за себе, і таким чином отримувати якісь значні результати. Там немає й безкомпромісної відваги, яка часто компенсує нестачу двох попередніх позицій і стає прапором, за яким ідуть розумні та працездатні.
Власне, там немає нічого, що могло б стати невідомою змінною, яка не дає достатньо точно скласти його портрет. Адже спробуй його скласти щодо геніального вченого, музиканта чи живописця – нічого не вийде. Спробуйте скласти портрет Альберта Ейнштейна чи Нільса Бора так, щоб заздалегідь передбачити хід їхніх думок, що привів до теорії квантової заплутаності, – нічого не вийде. Або подивіться на людей, які завмерли біля картин класичних художників у Луврі або імпресіоністів у д’Орсе і намагаються зрозуміти, що ж хотів сказати майстер, вбивши на це полотно кілька років життя, а потім спробуйте накидати психологічний портрет художника, не знаючи про те, що він потім зобразить.
(Далі буде)