Справи повітряні (Частина 7)

Автор: anti-colorados

Так, просто зараз ворог б’є по складах ритейлерів і, власне, знищує складські запаси продовольства. Це він робить марно з дуже важливої причини. Справа в тому, що в Україні ціни на продовольство, як і на інші групи товарів, мають ринковий характер, а це говорить про те, що для постачальників продовольства місцевого виробництва немає великого розриву у внутрішніх та зовнішніх цінах. А ворог має фіксовані ціни на основні групи продовольства, і тому у виробників страшний сон – продавати свою продукцію тільки на внутрішньому ринку. Цю конструкцію ми наводили раніше і тут не станемо ще раз пояснювати те, до чого це призводить.

Але за фактом Сили оборони ще не завдавали дзеркальних ударів саме по продовольчій інфраструктурі ворога, і він ще не відчув на собі, що це означатиме. Те, що зазнало ударів, – «Вайлддберіз», «Озон» і щойно – Кірішський НПЗ, – це лише в другу чергу збитки загальній економіці курника, а в першу – удар по кишені самого прутіна. У «Вайлдберіз» у нього кілька прокладок, через які в його сімейну калитку йшли гроші. Віолончеліст Ролдугін, який був номінальним власником згорілих складських приміщень центрального хабу компанії в Колєдіно, – лише одна з підставних осіб. Більш прямо і майже відкрито прутін володів значною частиною «Озону». Це й зрозуміло, адже компанії такого собі Тимченка вже років 20 всі вважають особистим гаманцем царя.

Ну, а Кірішський НПЗ – «свічковий заводик фюрера», бо єдиним власником заводу є «Сургутнєфтєгаз», частинами якої володіє сам прутін, його дочки, коханка та бастарди. Тож насамперед це був сигнал прутіну і вже потім – удар по ворожій економіці. Як відомо, хочеш ударити боляче – вдар по особистому баблу. Саме це й відбувається впродовж майже двох місяців. І тут справа не тільки в самому баблі, а й у підриві царського авторитету. Адже всім його холуям відомо, кому де-факто належать ці активи, і тому вони посміхаються, але роблять свої висновки, зовсім неприємні для прутіна.

Але ось ця ескалація, яку демонструє голомозий, має потужну вразливість, яка читається дуже легко, наприклад, так. Ви б’єте по наших продовольчих мережах – чудово! Ми будемо бити по ваших. Але ж навколо москви все це теж вкрай централізоване, і там тільки почни бити, і така движуха утвориться, що їм навіть їсти не захочеться. Про енергетику, особливо в європейській частині курника, сказано вже настільки багато, що глибоко входити в цю тему немає сенсу. Просто зазначимо, що виводити це з ладу набагато простіше, ніж це роблять лапті, а з холоднішою зимою ще велике питання, кому ця ескалація вилізе більшими проблемами.

А далі – можна йти довільним перебором у режимі дзеркальної відповіді й почати бити по тих активах, по яких били лапті, а ми ще цього не робили в принципі. Наприклад, усім відомо, що залишилося від аеропорту «Жуляни» чи аеропортів у Дніпрі, Харкові чи Одесі. Ворог нічого подібного ще не бачив, і це створює неправильну ілюзію невразливості. А тим часом цивільний аеропорт виноситься з чату настільки просто, що тут навіть коментувати нема чого. І знову повернімося до того, що сама база ситуації для нас і для лаптів – не однакова.

Ми вже п’ятий рік живемо без авіасполучення, і крім безумовних неприємностей та складнощів, це не призвело до чогось на кшталт катастрофи. А тепер просто уявімо, що стане з курником, якщо ляжуть аеропорти в москві та Пітері? А, між іншим, це можна виконати лише за кілька ночей. Причому тільки-но відбудеться перший удар, буквально всі іноземні авіакомпанії відразу закриють свої рейси. А слідом за ними закриють рейси і внутрішні компанії, після чого все буде так, як у старій арештантській пісні: «По тундре, по широкой дороге, Где мчится скорый Воркута – Ленинград».

(Далі буде)