Уперше опубліковано: 21.08.2021
Автор: anti-colorados
А тепер – повільно та по порядку. 21 серпня 1939 року совок веде офіційні переговори з Англією та Францією про те, щоб єдиним фронтом виступити проти Гітлера і тим самим захистити Європу, зокрема Польщу. Через два дні совок підписує договір з Німеччиною, проти якої він уже не бажає бути другим фронтом, і зокрема – про поділ тієї ж Польщі, яку два дні тому він хотів захищати, для чого вимагав сухопутного коридору до німецького кордону, а менше ніж через місяць, 17 вересня – він уже відкусив третину Польщі на свою користь. Цей часовий проміжок мали б враховувати всі, від Меркель до Трампа, щоб розуміти, з нащадками якої сволоти вони мають справу, а потім ще і ще раз перечитувати цитату Отто фон Бісмарка про більшу цінність паперу, на якому написано договір з росією, ніж про цінність самого тексту договору. Росія – країна не лише першого космонавта Юрія Гагаріна, а й батьківщина найбільших фахівців із перевзування у повітрі. Проте містер Трамп відверто розповів про свою ніжну прихильність до путіна і про взаємність із його боку, а фрау Меркель так і не зрушила зі своєї позиції про те, що треба враховувати інтереси «друга володимира».
Ця аналогія зараз програється в Сирії, яка надала бази й коридори для російських військ нібито для боротьби з ІДІЛ, а тепер Сирії вже немає, і схоже на те, що ніколи не буде. Коли там закінчиться війна і шматки її території відійдуть різним країнам, історики чітко вкажуть на те, що до входу туди російських військ Сирія ще мала можливість, а після цього – вже не має. Тобто росія зараз вбиває Сирію, як колись Польщу, і цей момент мало кого хвилює. Захід забув свій же досвід ведення переговорів з москвою в серпні 1939 року і зараз намагається гратися з диктатором, щоб включити його в якісь миротворчі чи антитерористичні схеми. Агресора й терориста не можна в них включати за визначенням. І ще дві аналогії, які продемонстрували совок та Німеччина у проміжку із серпня 1939 року по травень 1941 року, які зараз виглядають жахливо схожими.
Перша аналогія пов’язана з тим, як совок став реалізовувати договір з Німеччиною. Загалом маневр із Польщею виявився вдалим саме для совка, бо основну частину боїв вів таки Вермахт, за що й отримав тавро агресора, видворення з Ліги Націй і, зрештою, війну, оголошену Англією та Францією. З вересня 1939 року і до моменту вторгнення Вермахту у Францію цей епізод великої битви називали «Дивна війна». Це виявилося прямою протилежністю тому, що ми зараз маємо на Донбасі: тоді Англія і Франція війну оголосили, а військових дій не було. У нас війну не оголошено, але вона йде, то розгораючись, то згасаючи.
У зв’язку з цим дуже цікавим є те, як тоді, після окупації Польщі, діяв совок. Він одразу висунув вимоги своїм сусідам про введення на їхню територію частин РСЧА нібито для забезпечення їхнього захисту. Ці листи щастя отримали Литва, Латвія, Естонія та Фінляндія. Однак тут фокус у тому, що, відповідно до расової теорії Розенберга, корінне населення цих країн належало до нордичної раси – арійців, а тому Німеччині воювати з ними не було сенсу, а якщо немає загрози, то й захищати їх не було від чого. Мало того, відомо, що Фінляндія мала досить дружні стосунки з Німеччиною і хоча не була її союзницею, але жодних проблем з Рейхом не мала. Подальші події показали, що Німеччина, навіть перекинувши невеликий контингент своїх військ у Фінляндію і тактично підпорядкувавши їх командуванню фінської армії, навіть не думала про окупацію. Місцеві жителі країн Балтії, які пережили окупацію німецькими військами, стверджували, що зустрічали солдатів Вермахту, як визволителів, і ті поводилися як такі. Місцеве населення не терпіло жодних утисків і почувалося цілком комфортно.
Тобто ні від кого їх захищати совку не треба було. Це була стандартна тактика повзучої окупації. У Фінляндії цей номер не пройшов, і ми ще повернемося до питання про те, як маленькому народу з широким спектром політичних течій, у тому числі й надто лівих, вдалося згуртуватися перед агресором у єдиний фронт. Фінляндії вдалося уникнути значної кількості ренегатів та колаборантів, а тому совок став формувати маріонетковий уряд Фінляндії зі своїх власних кадрів. Фіни вперлися і змогли вистояти, а у країнах Балтії номер кремля вдався, і вони спочатку пустили на свої території невеликі контингенти РСЧА, які потім дуже швидко зросли в рази, і відбулася фактична окупація. Трохи згодом її закріпили формально, і совок здійснив свою першу велику анексію. Хоча коли в ті часи говорили про анексію, то згадували Австрію та Чехословаччину, а от анексія балтійських країн залишилася осторонь ікебани.
Не дивно, що сьогодні ми спостерігаємо напівфазу агресії рф у Грузії та Молдові. Особливо це добре видно у Вірменії, яка давно перетворилася на класичну колонію імперії, а зараз усі спостерігають за розгортанням цього механізму в Білорусі. Крім того, ми бачимо, як «допомога законному уряду Сирії» фактично перейшла у звичну фазу окупації. Росія приймає законодавчі акти, які закріплюють перебування російських військ у Сирії «на постійній основі». А ще зовсім нещодавно знову йшлося про реанімацію російських баз на Кубі та у В’єтнамі. Тут не варто проводити аналогій з військовими базами НАТО чи США хоча б тому, що жодна з країн Альянсу не збільшила своєї території ні на метр, включаючи ті країни, де розташовано їхні військові бази. Це тому, що основне призначення таких баз різне на фундаментальному рівні.
Тепер ми точно знаємо, що «захист від нападів», який москва демонструє в інших країнах, – стандартна процедура совка-росії, спрямована на окупацію чужої території. Простіше кажучи, російська військова база на своїй території – це перший крок до окупації. Не має значення, як і чому база опинилася на твоїй території, – її потрібно виганяти, прибирати або знищувати будь-якими підручними способами. Ті, хто виступають за її збереження або голосують за правові акти, які це допускають, – зрадники. Цей урок треба засвоїти раз і назавжди: російська військова база – відстрочена окупація.
(Далі буде)