Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
З давніх давен відомо про те, що не варто ділити шкуру недобитого коали, але якщо коала занадто довго сидить на березі річки, а по ній все не пливе його труп, то тут виникають різноманітні флуктуації та варіанти. Залежить це не лише від самого коали, а й від тих традиційних цінностей, у яких живе його курник. Справа в тому, що ці традиції зіштовхують два базові принципи курника, записані в підсвідомість кожного лаптя, а саме: боягузливість і жадібність. Жадібність вимагає дії, а боягузливість – зв’язує руки цій дії, а тому тут важливе те, де знаходиться точка рівноваги або що виявиться сильнішим – боягузливість чи все-таки жадібність.
У нинішній ситуації всім зрозуміло, що цар уже не той, що був раніше, і що пов’язано це з віковими змінами психіки. Він явно втратив чуття, і головне – його покинула Фортуна, яка так часто була до нього прихильною. По-хорошому, мав би спрацювати принцип «Цей цар зламався, несіть нового». Те, що це має бути неодмінно цар, стадо знає чітко і без варіантів, і тому може йтися лише про зміну дракона, фюрера чи царя. І ось цей цар дедалі більше показує свою прогресуючу слабкість, що сигналізує про неминучу і швидку зміну.
І тут усім, хто стоїть у черзі в царі, зрозуміло, що принцип «Хто перший встав – того й тапки» ніхто не скасовував. А це означає, що той, хто перший стартує у своєму ривку до трону, може або все втратити, або отримати все, і в тому числі – право першої ночі, що виливається в довільний переділ усього на свою користь. Головний приз – усе, нажите непосильною працею попереднього царя. Зрозуміло, що все підім’яти не вдасться, бо навколо нього обов’язково є круті холуї, на яких записано різноманітні багатства, але вони вже відпрацювали тактику того, як зникнути разом із жирним шматком господаря так, щоб їх ніхто не зміг знайти і, відповідно – не зміг відібрати добро, номінальним власником якого вони виступають зараз.
Однак те, що знаходиться всередині курника і там, куди можна легко дотягнутися, новоспечений цар, безумовно, зможе прихопити. Ну, а далі – як завжди, почнеться експропріація експропріаторів, а саме відбирання власності у зажертих пацієнтів, конкурентів і тих, на кого новий цар зачаїв образу за якісь особисті справи. Це піде під ніж швидко і безумовно, а після цього буде встановлено нові правила гри, обернені на користь нового фюрера. Загалом тут немає нічого нового, і ці містерія програвалася там уже стільки разів, що розкладати її по поличках – немає потреби.
Але в цій ситуації є важливий та об’єктивний чинник, який диктує стратегію для кожного претендента на престол. Безумовно, це – час. Просто згадаймо, як змінювалися останні генсеки. Щойно попередній їхав на лафеті під кремлівську стіну, одразу кермо переходило до рук того, хто очолював похоронну команду і штовхав слізну промову. Причому всім зрозуміло, що ця фігура отримала статус наступника ще до того, як попередник віддав кінці, а це означає, що вузькому колу осіб було достовірно відомо, що цар доживає останні дні, і тому відразу починалися роботи з організації передачі влади в руки конкретного кандидата, який влаштовував максимально.
Це означає, що після фактичної смерті генсека чи фюрера вже пізно вступати у бійку за владу, бо ті, хто мав доступ до тіла і, відповідно, розумів, що й коли станеться, мали фору за часом і не сиділи склавши руки. Звідси випливає, що всі, хто не має гарантованого доступу до такої інформації, зобов’язані виступати раніше та діяти на випередження. І ось тут якраз і починається рух балансу від страху до жадібності. Або ти починаєш акуратно, але рішуче діяти ще на підходах до фіналу цієї драми, або тебе обійдуть конкуренти просто тому, що встигнуть вкласти свої ходи у потрібний час.
(Далі буде)