Уперше опубліковано: 25.07.2021
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
На московії все ще залишилася якась дивна традиція – відзначати день військово-морського флоту в останню неділю липня. Дивна ця традиція з багатьох причин, хоча якщо підійти до цього питання нейтрально, то, наприклад, в останню неділю січня це святкувати – явно не за фен-шуєм. Тільки уявіть: холодний вітер жене темну хвилю, та ще й з льодом у деяких місцях, а ти тут стоїш і святкуєш. Зрозуміло, що якщо залити «за комір», то воно наче й не так сумно, тільки от на такі свята заведено показувати, як фігурно плаває цей самий флот, а іноді він і пострілює чимось.
Адже це заглухлу «Армату» можна легко потягнути з параду тягачем, а якщо заглухне дурниця на сто з лишком метрів завдовжки, тоді що? А, між іншим, це не така вже й фантастична ситуація. Пригадується, коли авіаносець із довгою назвою «Старший адмірал-єфрейтор Кузьма» ще міг борознити хвилі та дельфінів, не шкодуючи ні котлів, ні дров, його завжди супроводжувала пара… ні, не есмінців, як у США, – океанських буксирів. Адже воно як вийшло? В одному з таких «походів» Кузю занесло в Середземне море, і в нього щось там із котлами сталося. Чи то дрова всі продали, чи запалювання здохло, але як не крутили «кривий стартер», так і не змогли завести авіаносець просто жодним чином.
А не маючи ходу, будь-який пароплав стає іграшкою хвиль і течій. Команди немає, щоб зробити вітрила з простирадл і кальсон, щоб хоч якийсь хід повернути, але вони роззявили рукавичку і спостерігали, як вітром їх зносить якраз у бік Мальти. Хто не в курсі, це зовсім невеликий клаптик землі між берегами Європи та Африки. Тепер, через час, коли Кузя мимохідь і легко втопив найбільший у рф плавдок, ми собі чітко уявляємо, що очікувало Мальту в разі зіткнення з російським флагманом вундервафельної техніки. І головне – що з путіна візьмеш? На запитання про те, що трапилося з Мальтою, він звично відповів би: «Вона потонула», – та й по тому.
Маючи на увазі цей інцидент, росіяни зі шкіри пнулися не допустити цього знову. Тому «Кузьму» більше не випускали одного. Раптом що, два океанські буксири його взяли б на галстук і потягли в рідну говень Сєвєроморська чи де там у нього житлова площа. Але одна річ – якби це сталося, як кажуть у російських військових, у складній бойовій та політичній підготовці, а тут – свято все ж таки. Випливе перед путіним такий красень, та від радості втратить хід. Конфуз? Не те слово!
Ну, а якщо програма заходу передбачає стрільби або ще гірше – пуски ракет, тоді що? Адже вони тепер там усі – з непередбачуваною траєкторією польоту. Тобто якщо вона таки вийде з пускової установки й полетить, то вже ніхто не знає, куди її понесе, а тут – путін і шойгу стоять із відкритими ротами. Так не можна ризикувати.
Адже вже був прецедент, коли з кораблів Каспійського флоту відстрілялися цими ракетами по Сирії. Тоді там їх ніхто так і не побачив, проте стало відомо, що в Ірані було підбито кілька ішаків, кавоварку класу «турка» та цілий мішок сушених фініків. Іранські збирачі кольорового металу, виявивши ці ракети, що валялися на пустирях, навіть написали генеральному аятолі місцевого патріархату листа, в якому запропонували увічнити цей день призначенням державного свята «День ракетних військ та збирачів кольорових металів». Але тоді цей номер не пройшов, бо головний аятола мав проблеми з рушником, який йому постійно натирав брови. Тож братва пролетіла повз свято, а Сирія так і не дочекалася цих ракет. Хоча Шойгу поклявся, що всі штаби ІДІЛ як є – знищено. І нікому не було діла до того, що на головпоштамт москви прийшла телеграма такого змісту:
«Москва зпт Кремль зпт Шойге тчк Передайте Кужушетовичу зпт что у нас нет штабов и не было никогда тчк Люблю зпт целую зпт ваш ИГИЛ тчк»
(Далі буде)