Уперше опубліковано: 16.01.2016
Авторка перекладу: Світлана
Починаючи з останньої декади минулого місяця, на Захід їдуть і летять офіційні, напівофіційні, не офіційні і зовсім законспіровані ходаки в передчутті грандіозного шухеру, який насувається на рф. Сама серйозність ситуації була зрозуміла й раніше, але наприкінці року росія на повному ходу проскочила попереджувальні знаки як щодо України, так і щодо Сирії. Їх було кілька, але найголовніших виявилося два – санкції й нафта.
Уже ні для кого не таємниця, що скажену бензоколонку ніхто штурмувати не збирався і не збирається. На відміну від інших неадекватних країн, росія тотально залежить як від імпорту, так і від експорту всього життєво необхідного. Ми припускали, що одного разу Захід зробить те, що кілька разів робив і постійно погрожував зробити сам путін, – закриє вентиль на трубі. Владімвладімич чомусь вирішив, що це його виключне право, але з’ясувалося, що вентиль на стороні споживача – значно потужніша штука. Це продемонстрували Молдова, Литва, Польща, а тепер уже – й Україна.
Однак ця демонстрація не закінчилася, і приклади наведених країн – візуалізація значно більшого процесу, який має невідворотні та системні наслідки. Грубо кажучи, Захід робить так, що для рф припинити добувати нафту й газ уже дешевше, ніж продовжувати. Тобто якщо путін ще два-три роки тому погрожував припинити постачання нафти й газу, то тепер він стоїть перед необхідністю це зробити, бо торгувати за нинішніми цінами – збитково. Але процес ще не закінчено, він лише набирає обертів та анонсує найбільший в історії переділ енергетичного ринку, де ні опоненти рф, ні навіть її тактичні союзники, такі як Іран, не бачать місця росії на завтрашньому ринку. Видобуток, транспортування та продаж ресурсів у рф має безпрецедентну в історії корупційну складову. Це означає, що висока собівартість енергоресурсів зумовлена жахливо дорогою інфраструктурою, при створенні якої стояло феєричне розпилювання, а також орієнтацією на постачання всього, починаючи від хімічних реактивів і закінчуючи обладнанням для свердловин, через цілу мережу офшорних прокладок, які належать путіну і Ко. Але навіть те, що залишається, витрачається просто з неймовірною дурістю. Утримання ЗМІ, спортивних клубів та іншої непрофільної погані, а також виплата феноменальних гонорарів відверто непрофесійному керівництву роблять собівартість просто позамежною.
Це знають усі: від виробників обладнання та всього іншого до споживачів нафти й газу. Весь бізнес просто нафаршировано прокладками нацлідера. Така очевидна і нестримна жадібність російської верхівки допомогла обрати найбільш дієвий та безвідмовний інструмент. Санкції та ціни вже ліквідували прибуток підприємств нафтогазового комплексу, і якщо придивитися на графік падіння цін, то був період, коли нафта досить довго трималася в межах $50–60. Є думка, що десь на цьому рівні був поріг виживання російської енергетики та росії як країни, бо при собівартості нафти Юралс у межах $30–40 галузь ще залишалася рентабельною, хоча жирувати вже стало нічим.
Є думка, що в цей період керівництву рф пройшли останні попередження про те, що цивілізована країна не може поводитися у 21 столітті так, як це було в 19 столітті. Досить багато часу було дано для того, щоб у москві все обдумали, зробили висновки і почали діяти. І насамперед адекватна країна повинна була припиняти ведення війни, бо це – обтяжливий захід. Наступним кроком мала стати трансформація основних галузей економіки в напрямі підвищення рентабельності. Кілька місяців було дано для того, щоб змінити корупційні схеми та вивести з них насоси, які качають ресурси в особисті кишені. У такому разі та сама нафта Юралс могла б вийти на $15–17. Звісно, у країн Затоки собівартість нижча на $10, але за ними гнатися марно, бо клімат, комунікації, та й технології там недосяжні.
Але путін вирішив, що реальні пацани пруть до останнього і не звертають. У цьому випадку ми вагаємося з відповіддю на запитання, чого від нього чекав Захід – повернення до притомного стану чи саме того, що він і зробив, – закусив удила. Швидше за все – другого. І ось путін уже мчить далі й тягне за собою імперію, яка розвалюється. Щоб показати крутість, він з розмаху влазить у Сирію. Є припущення, що людина, яка переконала путіна це зробити, зрештою отримає пам’ятник на батьківщині. Саме в цей момент доля росії вирішилася. Інша річ, що реакція Заходу має лаг за часом, але у грудні було виставлено останні попереджувальні знаки у вигляді продовження та посилення санкцій та крутого піке графіка ціни на нафту. Путін проскочив і це, але більше жодних попереджень уже не буде.
(Далі буде)