Дружній пендель (Частина 2)

Автор: anti-colorados

Причому якщо це викладалося окремою дисципліною, цей предмет є досить точною, хоч і тонкою наукою, і попри великий арсенал прийомів та різноманіття методів ведення пропагандистської війни, вся робота зводиться до того, щоб викликати у противника певні стійкі емоційні стани. Страх – досить гостре почуття і довго не тримається, бо адаптивні здібності людини його нейтралізують. Навіть до дуже небезпечних чи важких речей, яких боїться більшість людей, майже всі звикають, хоча й з різною швидкістю, і страх відступає.

Інша справа – апатія, нудьга, скигління і так далі. Цей стан може триматися досить довго, і що найнеприємніше, він діє у вірусному режимі. Щойно ви самі хапнули цієї погані з першоджерела (наприклад) і почали скиглити, то ви заражаєте ще й тих, хто цього першоджерела навмисно уникає. Він зазнає вторинного зараження, і цей ефект описано в методичній літературі. А загалом усі, хто таке розносить, повинні розуміти, що дали пробити свою ментальну оборону і тепер своїми постами і розмовами несуть цю погань далі. Ті, хто за собою таке помітив, повинні спробувати подивитися на себе збоку і прийти до тями, а якщо ні – то їдьмо далі.

Те, що роблять зелені, ні для кого не було таємницею після виборів, під час виборів і навіть до них. Ось така важка рефлексія говорить лише про те, що ви від них чекали чогось іншого, але вони не виправдали ваших очікувань. Про це варто замислитись. І якщо потрібно – варто звернутися до класиків, які говорили про те, що Україна буде жива доти, доки за неї бореться бодай один українець. Згадали, хто це казав? Якщо згадали, то в такому разі дайте собі пряму відповідь на просте запитання: «Ви той самий українець чи ні?» При цьому для вас не повинно бути важливим те, що там і хто робить чи говорить, – конкретно ви готові боротися? Якщо так, то нічого не пропало, нічого не загинуло і нічого не зламалося, як би вони того не хотіли.

Що стосується авторитету України, то за нього не варто переживати абсолютно. З ним, за великим рахунком, нічого не сталося. Якщо нам важлива думка наших партнерів із цивілізованих країн, то вони все чудово розуміють, бо мають практику обрання ідіотів. Через це проходили майже всі, і всі наступали на граблі популістів. Вони бачать, що за фрукти зараз ростуть на наших грядках, і в багатьох із них такі самі проблеми.

Скажу більше: якби обрали якесь наукоподібне тіло на кшталт Сяви Вакарчука чи Серьожі Притули – ось де був би повний треш. Адже вони мають патріотичну обгортку, і під цим соусом їх могли б прийняти не за те, чим вони є насправді. А тут усе зрозуміло: «Тук-тук. Хто там? Нікого немає вдома». Це видно і зрозуміло, як із Трампом, наприклад. Адже навіть дуже дипломатичні китайці сказали, що лідер такої держави не може бути таким неврівноваженим і непередбачуваним. Це вони так розкотили слово «дурень».

Тому на Заході зробили поправку на це, і все. А нам треба робити своє. Не стану перераховувати купу речей, які тримають каркас ситуації, просто зі зрозумілих для всіх причин, а для прикладу наведу один, який кожен може покрутити і зрозуміти, до чого його тут наведено. Подивіться будь-яке засідання Верховної Ради, яка зараз завантажена явною поганню, як танкер нафтою, і подивіться, якою мовою погань змушена говорити з трибуни. Далі нехай кожен думає самостійно.

Ну, а для того, щоб дати поживу для роздумів не буквою, а картинкою, ось вам кілька з них.

На москві вже палає заграва від пуканів. Але зауважте: хтось це продумав, впровадив та видав у вигляді візуального образу. Не скиглив про те, що все пропало, а зробив те, що міг, і зробив чудово. Олімпійська форма спортсменів – вогонь!

Тому нічого не пропало, нічого не скисло, нічого не програно доти, доки ми самі собі цього не скажемо. Так от, ЛО цього ніколи не скаже, а ви?