Свято життя (Частина 1)

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Як і очікувалося, цар всія «білия і коричневия курника» таки з’явився на власний бенефіс у Санкт-Ленінбурзі, але, як казав Аркадій Райкін, «Настроение уже не то». Приїхав він після того, як усі присутні перевірили місцеву систему водовідведення на межу міцності. Причому ніхто не знає напевне, що це за прутіна привезли на фестиваль, але всім було зрозуміло, що привезти треба було хоч щось, адже це – його іменне дійство, і можна не сумніватися в тому, що коли так чи інакше прутін зникне в казані зі смолою чи мазутом, закінчиться й це свято вербування агентури.

Словом, діда продемонстрували, але те, що він несе, викликає подив у дедалі більшої кількості лаптів. Причому тут не йдеться про тих, хто намагається грати роль «нейтралів» чи помірної опозиції. Подив виникає у тієї частини населення курника, яка завжди капала піною і в якої «ура» виходило навіть краще, ніж у прутіна. Ба більше, цей подив виникає в тієї частини чобіт, яка не ходить на доповіді до царя і тому не розповідає йому про плани різкого кидка до Лондона, коли по Ла-Маншу перша ішача армія пройде аки посуху.

Частина генералів розуміє, що «піраміда», створена Герасимовим, от-от звалиться, і тоді почнеться пошук цапів-відбувайлів, і їх знайдуть не в особі Герасимова, а саме серед них. Зрозуміло, що в пресу це не потрапить, але у вкрай обізнаних ТГ-каналах з’являється дещо таке, чого не могло бути в принципі ще рік тому. Ось який вигляд це має станом на сьогодні:

«Наше високопоставлене джерело в Міноборони було настільки шоковане словами володимира путіна про «Орєшнік», що вирішило виступити з публічним закликом щодо СВО. Президент, нагадаємо, заявив, що росія вдарила цією ракетою по «сараю» на [так в оригіналі. – Прим. перекл.] Україні, щоб було зручно подивитися результати застосування цієї зброї…»

Тут вставимо ще один момент. Про «Орєшнік» міркувати відносно безпечно, а кілька днів поспіль там вирує з іншого приводу. Як відомо, раніше прутін розповів своїм наближеним холуям про те, що Україна от-от впаде і що вона перебуває на останньому подиху. Одразу кілька чобіт прокоментували це таким чином, що їх непокоїть питання Криму. Складається враження, що просто зараз там іде підготовча фаза десантної операції, і якщо ЗСУ справді мають подібні плани, то операція перебуває вже не на першій і навіть не на другій фазі, а через те що нагорі вважають, що Україна вже скоро – все, то жодних заходів щодо відповіді на такі перспективи ніхто навіть не передбачає.

Навіщо? Все ж добре. Ще раз зазначу: такі розмови генерують чоботи й підкреслюють, що сил і засобів для утримання Криму вже більше ніж недостатньо, а тут цар виходить і розповідає про те, що все йде не просто за планом, а понад план. Ну, а промова старого про «Орєшнік», яким ударили по сараю, що припала саме на розпал цієї дискусії, стала контрольним пострілом. Тобто одну неадекватність було посилено іншою, ще дикішою, і це стало контрольним пострілом для тих, хто особисто знає і про те, як насправді все на фронті, і що це за обстріл був «Орєшніком» і куди взагалі він мав ударити. Але дідів сарай став останньою краплею.

(Далі буде)