Автор перекладу: Світлана
Напевно, всім відомо, що московський патріархат у тому вигляді, в якому він зараз існує, відтворив товариш Сталін. Про це написано настільки багато, що повторювати цю давню історію просто нема сенсу. Але це довелося згадати лише з однієї причини. Мракобіси, що вижили з розуму, займаються чим завгодно, тільки не тим, чим потрібно. Адже вже скільки десятків років минуло після смерті Сталіна, а вони все ніяк не наважаться його канонізувати. Причому ікони з ликом Сталіна у них вже є, а ось провести процедуру канонізації ці нероби так і не наважилися.
Причому в них цілком вистачило енергії часу й натиску, щоб канонізувати Сашку Невського, хоча він був звичайним гопником, якому пощастило потрапити у штат податкової інспекції Золотої Орди. Хіба він рівня Віссаріоновичу? Так, він теж занапастив масу власного народу, задовго до Хатині практикував такі самі методи покарання і навіть спалив Новгород, за що церковники, звісно ж, висловили йому свої респект і повагу, зарахувавши до лику святих, але на тих самих підставах Сталін вже давно мав би отримати ці регалії, але досі цього не сталося, і головне – невідомо чому.
І все б нічого, але в них потихеньку набирається список нових святих, а про найкращого друга дітей і тракторів знову забули. І справді, якщо взяти й спробувати уявити свіжого кандидата на канонізацію, то, звісно ж, це буде прутін, але класика жанру вимагає, щоб на цей момент він був не так щоб живим. Тобто таке формулювання питання може бути сприйнято як недобре побажання, а в такому випадку прутін традиційно напуває винуватців «Новічком» або полонієм. І між іншим, це не фігура слова, бо на публіку вийшли лише деякі випадки, коли застосування цих міцних напоїв було відповідним чином зафіксовано, а скільки з них відбулося «чисто», ніхто навіть не рахував.
З іншого боку, можна написати маляву з приводу того, що можна й живих канонізувати, чому ні? А можливо, це стане чимось на зразок нагороди, і хтось може виявитися двічі канонізованим за життя. І якщо вже на те пішло, то можна було б цю процедуру застосувати до Додіка хоча б за одну його нещодавню промову. Так, перебуваючи з візитом у Катарі, приймаючи невеликим презентом люксовий «Боїнг-747» та спілкуючись із місцевим фюрером, Трумп оглянув приміщення і сказав буквально таке:
«Так (тут – ред.) чудово, як будівельник я скажу, що це чудовий мармур, це називається «перфекто», і ви зробили чудову роботу, це чудове місце, і ми цінуємо цих верблюдів, я давно не бачив таких верблюдів».
Ну, хіба не красень? Хіба не розумник? А який стиль? Відразу видно, що геній, а не абихто. Інший би, сірий та посередній пацієнт, просто сказав: «Дякую за Боїнг» – і, можливо, потиснув би руку, але тут зовсім інша справа. Для такого потрібні склад розуму з рівнем «бог», красномовство Цицерона та витримка єгипетського сфінкса. А для порівняння кожен на свій смак може знайти промови Рональда Рейгана, коли він був президентом, і порівняти те, що несе цей дід. Ні, як не крути, а канонізувати його треба терміново.
Словом, Гундяєв явно займається дурницями, і замість того, щоб ухвалити рішення про канонізацію живих чи зарахувати до лику святих Сталіна, Жукова та його коня, – читає молитви про збереження життя прутіна. Тим часом товариші помічають, що бородатий дідусь явно не відпрацьовує свого почесного звання і дорогого одягу з кольоровими спідницями та дивними кашкетами, а тому виходять із конкретними пропозиціями про те, кого треба було б зробити святим серед тих, що вже пішли на концерт Кобзона. І я впевнений, що ніхто не вгадає, яку кандидатуру запропонували для цього заходу. А тим часом ось вона:
«Патріарху Кірілу запропонували канонізувати Жириновського. Таку пропозицію зробив міністр освіти Сєргєй Кравцов. Раніше він анонсував, що в школах будуть проводити спеціальні уроки, присвячені Владіміру Вольфовичу, його досягненням, політичній і науковій спадщині. Але вважає, що цього недостатньо…»
Це вже можна вважати ударом нижче пояса. Якщо вже пропонують запиляти ікону Жирика Первозванного, то як бути з іншими товаришами? Наприклад, ця публіка досі з придихом згадує Леоніда Ілліча, а між іншим, він був аж чотири рази героєм. Навіть вівцелюб не зміг переплюнути Льоню, попри свою нестерпну любов до брязкалець. Це не до того, що треба взяти і його чотири рази канонізувати, але подумати на цю тему не завадить. Але й про нього забули, а ось обґрунтування пропозиції щодо Жирика виглядає таким чином.
«Жириновський – наш пророк. Він багато передбачив, у тому числі СВО та конфлікт із Заходом. При цьому був істинним християнином. Сєргєй Сєргєєвич упевнений, що саме такі люди, разом із Героями СВО, разом із Владіміром Владіміровичем Путіним, мають бути сучасними російськими святими. Тому міністр звернувся особисто до патріарха з проханням про канонізацію Владіміра Вольфовича».
Зауважимо, як товариш майстерно лизнув. Начебто й Жирика рухає, і царя не забуває. Не те щоб небезпечно, мовляв, давайте з прутіна мощів наробимо, ні – акуратно, щоб випадково не возвеличити фігуру Вольфовича вище самого пана Пеже. Все обставлено з чітким дотриманням політики партії та уряду та лінії особисто товариша прутіна. І що цікаво, взяти і просто проігнорувати подібні пропозиції ніяк не можна, і тому пишуть приблизно таке:
«У Церкві факт надходження такого прохання підтвердили. Патріарх Кіріл спочатку був «дещо збентежений», але зараз хоче дізнатися, як до цієї ідеї поставляться Путін та інші представники влади».
Дідусь точно не хоче скуштувати полонію і тому всенеодмінно воліє дізнатися думку найвищих осіб. Адже воно як буває: стоїш собі, розмахуєш золотим кадилом і уважно стежиш за тим, як лох несе бабло, але один хибний крок – і цим кадилом розмахують уже над тобою і наспівно читають заупокійні молитви. Але ти їх уже не чуєш, бо зосереджений на білому кольорі своїх тапок. Але, як там не закінчиться ця п’єса, а у відповідному гросбуху, де ведеться облік покійників, і Гундяєву, і прутіну давно ставлять прогули…