Шкала (Частина 3)

Автор: anti-colorados

Виходячи з цього, цілком можна припустити, що кадрові військові вже відчули цей момент, просто не доступний для політичних призначенців типу Гегсета. Тим більше що над ними висить Додік, своєрідний на весь чуб, і фонтанує дикими ідеями на зразок дискомбомбулятора чи атомних лінкорів серії «Тромб». Призначенці зайняті іншими питаннями – наприклад, організацією фінансування замовлень для компаній, співвласником яких є члени сім’ї Додіка. Із цим там усе гаразд, і як не дивно, з політичного обігу в США якось непомітно зникло слово «корупція». Є обґрунтоване припущення, що в разі приходу на політичний Олімп демократів уже восени цього року, до родини кращого президента виникне безліч запитань, і не виключено, що вони матимуть кримінальний характер. Але повернімося до ситуації.

Цілком можливо, що саме кадрові військові там теж усвідомили, що інструменти, які вони використовують, не відповідають поставленим цілям. Ну, а самі цілі викликають стільки запитань, що відповісти на них просто нікому, бо Додік – не з тих, хто відповідатиме на неприємні запитання. Проте ситуація продовжує розгойдуватися з боку в бік, то підкидаючи, то опускаючи ціну нафти, що вкрай благотворно впливає на бюджет сім’ї Тромба. Але ось уже навіть в Ізраїлі починають помічати, що з найбільшим президентом, який хотів стати Папою Римським за сумісництвом і на додачу – отримати Нобелівську премію миру, все ж таки щось не так.

Якщо безвихідь переговорів щодо війни в Україні, які сам Додік і ініціював, ізраїльтян хвилює мало, то явне охолодження товариша Краснова до проєкту «Газа» їх явно насторожує. Нагадаємо: Тромб у такому самому ініціативному порядку анонсував повне переформатування сектору Газа. Він вимагав повного роззброєння ХАМАСу під страхом повного знищення всієї організації та альтернативи – вільного виїзду всіх бойовиків у будь-яку країну світу, де їх готові прийняти.

Після цього він мамою клявся зробити з Гази близькосхідний Лас-Вегас чи щось подібне, але тепер усе це забуто повністю. Все це він пообіцяв ще 29 вересня минулого року, і відтоді взагалі нічого не сталося відповідно до його обіцянок – ні початку відновлення Гази, ні виїзду чи знищення ХАМАСу. Тобто дідок знову прибрехав на весь світ, а потім – закинув цю тему точнісінько так само, як і ініціативу щодо припинення війни в Україні. Але саме цей аспект йому можна повністю пробачити. Адже щойно він перестає лізти в цю тему, ситуація починає явно складатися на користь України. Принаймні, він не намагається тиснути на нас, ну, а на прутіна він ніколи й не намагався тиснути. З Газою в нього все склалося приблизно так само: тема йому набридла, і він про неї забув, і справді, це ж, зрештою, не бальний зал.

Не здивуюся, якщо зана питання про те, що там із Газою, він зробить здивований вигляд і відповість запитанням на запитання: «Ти дурень чи де?», – як він це любить робити. А якщо йому нагадають те, що він обіцяв, то він тут же присягнеться, що ніколи він такого не говорив і що все це – «фейк ньюз», підлаштоване демократами. У результаті виходить, що з усіх великих міжнародних тем, які він особисто ініціював, Додік завалив рівно всі. Єдиним плюсом, який він може сміливо записувати до свого активу, може бути лише припинення війни між Албанією та Азербайджаном, хоча не виключено, що й війну між варлонами та мембарцями він теж зупинив, але банально забув про це. І ось, дивлячись на всю цю красу, навіть ізраїльтяни, які молилися на гольфіста, зараз починають ставити собі запитання про те, як вони не роздивилися цієї величі раніше. Ну, а в нас до нього запитань немає.

Нехай їх ставлять психіатри, але не ті, що пропонують відрізнити жирафа від ведмедя. А ми повернемося до шкали, і кожен може самостійно розташувати точку, в якій знаходиться Додік і його шобла спецвідлову хоча б у цій іранській епопеї. На наш погляд, він просто гадки не має, як закінчити те, що сам і почав. І тут згадується відомий ентузіаст і майстер на всі руки Віктор Михайлович Полєсов…