І це ж ідеться про промислові підприємства, виведення з ладу яких не дає миттєвого ефекту. Все ж таки є якісь накопичені резерви пального, за Уралом НПЗ поки що працюють на повну потужність, і не варто забувати про те, що на повну котушку працюють обидва білоруські НПЗ – у Новополоцьку та Мозирі. Переважна частина нафтопродуктів зараз іде саме в європейську частину курника (на потреби армії), яка починає відчувати проблеми з пальним, що зумовлено ось такою картиною.
У зв’язку з цим країна вусатої картоплі зараз отримує просто небачені прибутки, і дуже цікаво, як собі Лукашенко уявляє участь в агресії проти України? Адже буквально в її перші години він повністю втратить обидва ці заводи, плюс до того – завод з виробництва добрив та ще кілька підприємств, які й формують кістяк промисловості БРСР, а отже – того джерела, яке поповнює його власну кишеню і кишеню спадкоємця престолу – Колєньки. Це просто очевидно чорним по білому.
Адже Сили оборони вже мають настільки великий досвід виведення з ладу саме таких промислових підприємств і на значно більшій відстані, що буквально впродовж 24 годин після того, як Бульба дасть привід, усе це в нього згасне без можливості відновлення. А маючи вороже оточення, крім палаючого курника, апендицит під назвою «Білорусія» загнеться просто миттєво. Але це – інша історія.
Таким чином, ті, хто володіє неепізодичною інформацією про стан промисловості, а головне – знає динаміку подій, робить дуже песимістичні висновки. Як було показано вище, ударів зазнали практично всі великі НПЗ європейської частини курника з річною потужністю переробки нафти п’ять і більше мільйонів тонн. Але це – не все. Адже як не називай удари падінням уламків і не шифруй назви підприємств терміном «промзона», зростання частоти ударів уже ні в кого не викликає сумнівів, і, як було показано на прикладі Рязанського НПЗ, все це призводить вже не до тимчасової зупинки заводу, а до його повного виведення з ладу, без реальних перспектив відновлення. Така динаміка розвитку подій зрозуміла певній частині суспільства в курнику, а тому – їм ясні й перспективи.
Але найгірше – що ця частина суспільства має інформацію й іншого змісту, а саме – про суттєве розширення кіл-зони на окупованих територіях України та прикордонних – курника. Буквально наприкінці тижня там палала істерика з приводу того, що Сили оборони України де-факто беруть під вогневий контроль «сухопутний коридор» до тимчасово окупованого Криму.
Вони тільки почали вигадувати хитрі способи уникнути ударів дронів середньої дистанції, радячи камуфлювати бензовози та іншу техніку під цивільні фури, як місцевий гауляйтер запровадив заборону на рух цивільного транспорту на дистанції траси Маріуполь – Мелітополь, тим самим знищивши сам принцип цього маскування. Адже в такому разі будь-який транспорт, що опинився на трасі, буде лише військовим, з усіма відповідними наслідками.
(Далі буде)