Цей самий варіант Б міг би якось пом’якшити тональність відносин із владою, якби цей розрекламований удар був якимсь видатним і продемонстрував якісь нестерпні результати. У такому разі у зет-блогерів з’явився би привід заспівати гімни і кантати великому фюреру, що завжди мало позитивний ефект для співаків. Саме все те, що було описано вище, стало основою для явно завищених очікувань від давно очікуваної атаки. Характер очікувань пропагандистів зрозумілий, але вони ці очікування транслювали і в надра тієї біомаси, на якій паразитують.
І ця сама маса завдяки натякам і анонсам уже малювала собі апокаліптичні картини, які їм забезпечить розбурханий цар. Усі вони переконували себе, що фюрер цілком може виконати щось таке, але йому завжди щось заважало. І ось прутін наважився. Всім це стало зрозуміло після того, як він особисто заявив, що помститься за загиблих у тимчасово окупованому Алчевську «дітей». Просто нагадаємо, що Сили оборони знищили будівлю місцевого коледжу, де вже давно немає жодних дітей, а ми давно знаємо, що свою живу силу ворог розміщує в суто цивільних об’єктах ще з 2014 року.
Тобто, школи, дитячі садки або ось такі коледжі насправді стали військовими об’єктами, а їх використання у військових цілях є воєнним злочином, що лаптів ніколи не бентежило. І, між іншим, ось таке знищення особового складу, обладнання та амуніції ворога в таких місцях уже стало рутиною. Буквально кілька днів тому було знищено навчальну та ремонтну базу «Ахмату» у Сніжному, і розташовувалася вона не у спеціальних будівлях на кшталт казарм, а в адміністративних будівлях однієї з шахт. А вчора було знищено великий центр управління дронами в прикордонному населеному пункті Тьоткіно Курської області. І цей пункт ворог розмістив у приміщенні цукрового заводу.
Але саме удар по Алчевській військовій базі противника викликав таку бурхливу реакцію у самого царя з іншої причини. Насправді це була база передової безпілотної структури противника, відомої як «Рубікон». У лаптів ходять легенди про необмежене фінансування цього підрозділу та про необмежені повноваження біля лінії фронту. Його було створено за власною вказівкою прутіна, а постачання та взаємодію з іншими військовими структурами здійснює особисто міністр Бєлоусов. Тобто навіть начальник генштабу Герасимов не має влади над цією вольницею, яка має найякісніше та найоб’ємніше постачання в усій окупаційній армії. З чуток, із москви туди приїхало якесь технічне керівництво структури, і в цей момент наші військові погасили там світло.
І що характерно, версію про дітей ніхто не подбав підкріпити бодай якимись постановочними сценами. Ні «батьків», які плачуть, ні «вчителів», які розповідають про те, що сталося, ні «учнів» коледжу, які вижили і повідомляють несамовиті подробиці, – нічого! Воно й зрозуміло, адже подібне прикриття забезпечує ФСБ, а вона – на ножах із «Рубіконом» через нечуване фінансування останньої та повну заборону навіть близько підходити до цієї структури. Ось вони й умили руки, а версія з дітьми так і залишилася виколупаною з носа. Але це був дзвінкий ляпас самому фюреру, і от він вирішив помститися саме за це, а не за щось інше.
Зрозуміло, що саме це вголос ніхто не наважується говорити, щоб не зробити собі нерви та вирвані роки, але всім було зрозуміло, що це був удар нижче пояса особисто фюреру. Причому удар точний і потужний, і не з того боку, про який зазвичай думають у зв’язку з такою географією. Удар прийшовся з іншого боку, і нога, що била, увійшла натурально по коліно. Гірше для прутіна міг бути тільки удар по ньому або Кабаєвій з його виводком.
(Далі буде)
не в Алчевську, а Старобєльску, але то вже деталі для тих дітей з військовими званнями…