Про світовий порядок (Частина 4)

Простіше кажучи, за яку міжнародну структуру не візьмись – там одна трухлявина, і не важливо, в якій галузі вона була покликана активно діяти – у політиці, економіці, спорті чи в чомусь іншому. А практика говорить про те, що якщо лежачий предмет виглядає як труп, має трупний запах і на ньому сидить купа мух, то це труп і є, як ти цей натюрморт не називай. І, безумовно, в цій картині центральне місце посідають США. Насправді Тромб вийшов на фінальний раунд цієї драми, і він навіть не вбиває світовий порядок, а просто виступає в ролі могильника, який, танцюючи, тягне його труну до могили.

КОТЕЛ

Як було сказано вище, з катастрофою совка світ перестав бути двополюсним і став однополюсним з єдиною наддержавою – США. У Штатів немає глибокого історичного коріння, як у тій самій Великій Британії чи Китаї, і тому пів століття лідерства зробили свою справу, і Вашингтон став сприймати своє становище як непорушне, яке ніхто не наважиться оскаржити або скасувати явочним порядком. Якби це був історичний досвід, там би знали, що історія має циклічний характер і що епоху розквіту треба максимально використовувати для того, щоб бути готовим у той момент, коли ситуація зміниться тим чи іншим чином. Там цього не зрозуміли і впоролися в соціальні реформи бездумно і небезпечно.

Це – окрема тема, але тут просто зазначимо, що дуже довгий час США були таким собі зразком «плавильного котла народів», коли нація складається з мігрантів у першому, другому і максимум – третьому поколіннях. Певний час воно працювало, але тепер очевидно, що плавильний котел зламався, а його аналоги в інших країнах так і не змогли запуститися. А це свідчить про те, що політичні еліти не просто здрібніли, а виродилися до нездатності навіть помічати, не те щоб реагувати, на гострі й розтягнуті в часі проблеми. Тому на чолі країни стали з’являтися або легковажні сноби, або відверті дурні. Причому демократи висували у президенти снобів, а республіканці – дурнів.

У підсумку там проґавили моменти, коли потрібно було кардинально і продумано, з розрахунку на довгу гру, змінювати як зовнішню, так і внутрішню політику, але нічого подібного не сталося, і в цей момент вже можна було казати, що Штати втратили свій статус наддержави, навіть не помітивши цього. Про що можна говорити, коли без відповіді залишилися явні рухи курника та Китаю оскаржити цей статус. У Вашингтоні не знайшлося нікого, хто зміг би зрозуміло пояснити нації, політикам і владі те, що втратити статус наддержави – легко. Для цього треба просто нічого не робити, а ось для того, щоб його досягти, покоління американців робили речі, які їхні противники вважали нереальними. А якщо так, то не можна втратити з тупості чи ледарства те, що здобували попередні покоління.

ОБРИСИ

Отже, станом на зараз колишній світовий порядок із його непорушністю кордонів, свободою судноплавства і правами людини повністю обвалився. Нічого з цього вже не працює і не працюватиме просто тому, що старі правила вже зжито, а нових поки що немає. І на тлі цих руїн можна спостерігати дві групи країн. Перша – країни з класичними демократичними підвалинами, які розслабилися настільки, що по вуха погрузли в популізмі. Друга – країни з авторитарними методами правління, які легко переростають у диктатуру. А диктатура має мобілізаційний стиль правління, і тому ці країни неминуче рухаються до нової війни, як це було сто років тому. Це – неминуче і невідворотно.

І тут виникає ще одна ознака того, що останній світовий порядок уже обвалився. Коли стало зрозуміло, що авторитарні режими вже практично готуються до того, щоб розв’язати нову війну, країни старої демократії, які їм протистоять, намагаються застосовувати засоби стабілізації зі старого світового порядку, який упав з початком Другої світової війни. Причому буквально всі розуміють, що ці інструменти не працюють, але намагаються діяти саме ними.

(Далі буде)