Про світовий порядок (Частина 2)

Таким чином, усі зазвичай помічають «якщо», «можливо» та інше, коли пацієнт повільно рухається вперед ногами і всім роздають цукерки, але для нас важливіший інший звичай. Про небіжчика заведено говорити або добре, або ніяк. Але другий випадок – рідкість, бо навіть у самому огидному типі можна знайти щось позитивне. Той же Адольф Алоїзович добровольцем пішов на війну і досить непогано себе там зарекомендував. Здавалося б, дрібниця, але це не зовсім так.

На передньому краї злітає будь-яка фальш, і суть будь-якої людини перед смертю оголюється повністю і безумовно. Так от, довелося покопатися в масі документів щодо життя Гітлера періоду Першої світової війни, і не виявив нічого негативного на його адресу. А тепер погляньмо на прутіна, Тромба чи нашу зелень і спробуймо відкопати там щось подібне.

Так от, про світовий порядок, що склався після Другої світової війни, зараз говорять, як про небіжчика, – тільки добре або ніяк. І в цьому випадку ми пропонуємо оцінити цей сигнал як основний і визначальний, але який чомусь ніхто не бажає чути. Ми пропонуємо поглянути на ситуацію з тієї точки зору, що буквально всі у світі, незалежно від статусу, інтелекту, знань і досвіду, проґавили не тільки розвиток хвороби цього світового порядку, а й його смерть. Заради експерименту приймемо цю тезу за константу і спробуємо подивитися, як виглядатиме картина світу з урахуванням цього чинника.

ТРОХИ ІСТОРІЇ

Після закінчення Другої світової війни відбулося глобальне переформатування світового порядку. Всім стало очевидно, що попередній порядок не просто віджив своє, а виявився небезпечним та не життєздатним. Причому це стосувалося як внутрішньої ідеології порядку, так і того інструментарію, яким він оперував для вирішення складних та небезпечних проблем. Ідеологія снобізму завжди небезпечна повстанням, а інструменти типу бензину, яким було заведено гасити вогонь, не просто не вирішили проблем, а й зробили світову пожежу неминучою.

У підсумку система світового порядку уможливила прихід до влади людей, які не розуміли суті того, що відбувається, і тому робили дії, прямо протилежні необхідним, якщо йдеться про відновлення балансу і стабілізацію всієї світової системи. Ба більше, Друга світова війна стала не лише наслідком агресивних прагнень блоку країн, а й натуральної гри в піддавки силами, які мали виконувати свою функцію компенсації подібних прагнень.

Війна розділила мир на два різношерсті табори, і перемогу здобула коаліція союзників, які більшою чи меншою мірою сповідують і практикують демократію. Поразки зазнав блок тоталітарних країн, але фокус у тому, що до блоку переможців увійшли як мінімум дві країни, які на дух не виносили принципів демократії, і більше того, були навіть не тоталітарними режимами, а диктатурами. Йдеться про СРСР та Китай. Між іншим, зараз китайці, як і лапті, також ретельно викреслили історію гігантської військової допомоги, яку вони отримали від США, а потім викреслили і роль союзників у розгромі Японії. Але тут важливе те, що в коаліції переможців уже було закладено всі передумови для розколу на два антагоністичні табори, що незабаром і сталося.

(Далі буде)