Про світовий порядок (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

ПРОЛОГ

Напевно, всім зустрічалися міркування на тему про те, що Додік Тромб руйнує світовий порядок, і загалом у цьому є частка істини, але тільки частка, і на це вказує дуже багато фактів. Адже раніше те саме говорили про прутіна, який його руйнує, а останні років десять з певною періодичністю це саме приписували Сі Цзіньпіну. А якщо так, то мимоволі постає просте і логічне запитання про те, хто ж руйнує цей світовий порядок? Якщо подивитися на ситуацію дуже спрощено, то може виникнути враження, що ці троє його і руйнують, докладаючи до цього тих чи інших зусиль.

Але якщо копнути трохи глибше, то виявиться, що інтереси цієї трійці не те що не збігаються, а часто конфліктують між собою. У такому разі навряд чи можна стверджувати, що ця трійця змовилася і почала руйнувати те, що існувало в повоєнний період. А якщо пройти далі за цією версією, то виникне ще одне запитання – якою бачать кінцеву мету цього руйнування всі ці три пацієнти? І відповідь на це не сподобається нікому, і не тільки тому, що це жахливі цілі, а й з іншої причини.

Перший закон сисадміна звучить так: «Не ламай те, що працює». А усталений з 1945 року світовий порядок – працював. Так, він часто буксував, давав збої, але це були локальні проблеми, які можна було вирішити наявними інструментами. А головне – у всіх було розуміння того, як його треба ремонтувати і що має вийти в результаті. Йдеться про певну сукупність писаних і неписаних норм і правил, яка влаштовувала всіх, і тому всі так чи інакше дотримувалися цієї канви.

Тобто все працювало, і це було очевидно всім провідним політичним силам, і тому зважитися на демонтаж цієї системи можна було, лише маючи на увазі струнку та чітку концепцію нового формату світоустрою. Дуже сумнівно, що такий, а головне – однаковий формат міг виникнути в таких різних країнах, причому одночасно. І от сукупність цих невідповідностей вказує на те, що ситуація розглядається не з тієї точки зору, звідки можна побачити все важливе, причому – найважливіше, що має внести ясність у всю цю велику картину. Тому ми пропонуємо кардинально змінити саме точку зору і вибудувати версію, в яку вклалося б усе те, що ми зараз спостерігаємо.

ДІАГНОЗ

Так влаштована людська психіка, що вона до останнього моменту відштовхує думки про наближення і неминучість катастрофи. Цей стан речей має масу проявів: від роззяв, які блукають між коралами і спостерігають за тим, як вода, що раптово відійшла, оголила дно, на якому тріпочеться дрібна живність, не приймаючи неминучості цунамі, яке вже на підході, – до людини, яка до останнього ігнорує сигнали організму і напевне знає, що якщо сьогодні нічого не зробити, то сьогодні – завтра її повезуть у лікарню, і ще невідомо, куди саме – у реанімацію чи морг.

І це попри те, що лікуючий лікар прямо казав, що треба займатися спортом, скоротити вживання алкоголю та інших препаратів, забути згубну звичку викурювати по пачці цигарок на день, – пацієнт до кінця впевнений у тому, що саме з ним нічого такого не трапиться, бо він… і далі йде довгий список поважних причин. І от у якийсь момент пацієнт розуміє сенс старого прислів’я «Тяжело в лечении – легко в гробу».

(Далі буде)