Інша версія (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Минулого тижня чергове об’єднання психіатрів США в у кількості 20+ фахівців виступило із заявою про те, що Додік потребує кваліфікованого психіатричного огляду, бо він постійно демонструє зовнішні ознаки тяжких психічних розладів, які однозначно вказують на те, що він не здатний виконувати обов’язки першої особи держави. Ба більше, в їхній заяві є попередження про те, що людина, яка має таку владу і не має належного психічного здоров’я, становить величезну небезпеку. Це була не перша і, без сумніву, не остання заява профільних фахівців, яку Республіканська партія взагалі і фракція в Конгресі зокрема безумовно проігнорують.

Проте, навіть не будучи фахівцем у галузі психіатрії й навіть не маючи стосунку до медицини, кожен може спертися на свій здоровий глузд і життєвий досвід для того, щоб зробити власний, суто суб’єктивний висновок з цього приводу. Для цього немає потреби шукати відповідності між поведінкою фігуранта і вираженими симптомами психічних недуг, а достатньо просто зайти на сторінку пацієнта в його соціальній мережі, переглянути хоча б пару десятків його власноручних постів і, дивлячись на цю красу, – скласти власну думку щодо цього. Ось лише кілька останніх повідомлень, які з’явилися в його акаунті:

При погляді на це у мене особисто виникла подвійна думка, і якщо одна йде в руслі сказаного вище, а саме – зозуля там не відлітала, бо вона там ніколи і не водилася, то інша версія має прямо протилежний характер, і ось чому. Свого часу довелося покопатися в біографії пацієнта для того, щоб скласти контури його психотипу, і висновок був однозначним. Однією з основних рис його характеру є технічне уникнення будь-якої відповідальності. Здавалося б, така риса його характеру не може бути основною, але це якщо не враховувати його вроджений правовий нігілізм. Пацієнт схильний порушувати буквально всі норми і правила, що трапляються йому на шляху, але при цьому весь його modus operandi спрямовано на те, щоб уникнути відповідальності за всі ці порушення оптом і вроздріб.

Для того щоб пройтися цією версією, просто згадаймо, що для найвищої політичної ліги США завжди вважалося «смертним гріхом» або що безумовно ставить крапку на політичній кар’єрі. Напевно, це – не повний список, але все одно два з них стали публічно відомими, а третій саме у Штатах завжди вважався чимось начебто сам собою зрозумілим. Президент, викритий хоча б в одному з них, зазнавав повного краху своєї кар’єри. А ще один варіант наведемо у вигляді опції, бо таке там ніколи не допускалося в принципі і до Тромба не могло навіть розглядатися.

Отже, перший гріх – політична охайність у плані дотримання правових процедур і принципів демократії. Тобто йдеться про відповідність дій президента Конституції США й тим законам, які регулюють діяльність президента і його адміністрації. Як би не складалися обставини, але вихід за межі повноважень ставить президента в ситуацію, коли він отримує на вибір дві таблетки – червону та синю: червона – імпічмент, а синя – відставка за власним бажанням.

(Далі буде)