Марш зомбаків (Частина 2)
До речі, звідси випливає й оцінка другого досягнення – долара по шістдесят копійок. Насправді ціна – це грошове вираження вартості товару або послуги, за яку їх можна отримати. З доларом у совку справа була дещо інакша. Якби тоді хтось у лоба запитав, скільки коштує долар, то відповідь була б не 60 копійок, а 10–15 років позбавлення волі або розстріл. Тому вартість долара можна було ставити яку завгодно, але купити чи продати його або купити щось на нього було неможливо і дуже небезпечно. У совку ходив сурогат валюти – чеки Зовнішпосилторгу. Їх видавали тим, хто працював за кордоном і кому зарплата нараховувалася в іноземній валюті.
При поверненні в совок валюта обмінювалася на ці самі чеки. Дещо заплутанішою була система виплати валютної зарплати у моряків далекого плавання. На чеки можна було купити речі, про які більшість «трудящих» навіть не мала поняття. Для цього в Україні існувала мережа магазинів «Берізка» чи «Каштан». На вході в магазин було обладнано міліцейський пост, і в нього пускали тих, хто міг пред’явити ці чеки. Решта публіки не могла навіть одним оком побачити достаток «загниваючого Заходу». Вітрини були наглухо закритими, як у нинішніх секс-шопах. Нема чого розбещувати людей.
Між іншим, виїзні візи практикувалися саме тому, що, виїхавши «за бугор», житель совка отримував страшний психологічний шок від порівняння того, як загниває Захід і як процвітає совок. Тому таких поїздок удостоювалися перевірені товариші, зі стійкою психікою та сім’ями-заручниками в совку, бо повертатися в похмурий і смердючий гадючник ніхто в здоровому глузді не став би.
І ось сьогодні різномасна публіка знову вийшла на вулицю із совковими символами, оспівуючи вказані вище ніштяки. Тобто нормальні люди міркують про те, як створити собі зручніше майбутнє, а це стадо мріє про те, щоб повернути дешеву ковбасу з фекалій зі щурами та можливість побудувати черговий Біломорканал чи Норильськ, при цьому радіти з того, що не його, а сусіда шльопнули за його своєчасним доносом.
Тобто та смердюча країна давно здохла, шизофренічна ідеологія прогнила і впала, вже позначено обсяг жертв, які принесло це божевілля, а їх досі тягне в цю погань. Очевидно, що разом з тією сконалою системою здохли і їхні мізки, але ще не здохли тіла, які встигли наостанок черпнути московського православ’я.
З цього приводу досить влучно зауважив Джордж Карлін стосовно американців:
«Три людини з чотирьох тепер вірять в ангелів. Ви що, тупі? Ви що, дружно попрощалися зі своїм розумом?.. А зомбі? Де поділися всі зомбі? Якщо ви купуєтеся на цю нісенітницю з ангелами, то чому не купуєтеся на цю нісенітницю із зомбі?»
Проблема Карліна полягає в тому, що він зсередини спостерігав американське суспільство і робив висновки саме про те, що бачив. Він просто не був присутній на нинішніх першотравневих сходках дегенератів із повністю вимкненими мізками. Тут він міг би побачити натуральних зомбі у всій красі. Це стадо мекає щось про комунізм, але ніхто з них не зможе сформулювати хоча б головні ідеї «Тез про Феєрбаха» чи «Маніфесту комуністичної партії». Якщо комусь із них доведеться читати ці рядки, то швидше за все, вони подумають, що це автор так хвацько закрутив матюки на їхню адресу. Насправді основоположник комунізму та їхній ідейний батько в цих працях виклав основні принципи своєї теорії. Та що там, вони не зможуть відповісти навіть на зовсім тупе запитання про те, скільки томів має фундаментальна праця Маркса – «Капітал».
Вони не читали програмних праць Леніна, чиї портрети носять досі. Вони взагалі нічого не знають. Вони відверто заплутаються у Старому та Новому заповіті, а згадку про П’ятикнижжя теж буде сприйнято як матюки. А предметніше запитання про те, чому православна церква має свято обрізання, але саме обрізання не практикує, просто поставить у глухий кут. Тобто серія простих запитань отримає у відповідь лише короткі гудки, бо мозок там повністю відключено і є думка, що він і не вмикався жодного разу. Тобто все це стадо повністю потрапляє під визначення «зомбі». Їхній мозок здох, як здохло все, чим вони пишаються, просто їхня оболонка пережила всі інші види смерті, а тому бродить, смердить і заражає тих, хто мав необережність вступити в контакт із цією поганню.
Тому ось цих знівечених ходаків та їхні масовки можна сміливо і з усією підставою називати «Марш зомбаків».
РОЗДОРІЖЖЯ
Перед керівництвом росії стоїть дилема – проводити чи не проводити. Я б сказав не дилема, а вилка. І проблема тут не в сумнівній можливості ракетних чи дронових ударів по москві, а саме, в самій суті цього заходу. До того ж, він прив”язаний до дати і прийняття рішення щодо нього – не уникнути.
Якщо відмінити. Порожнеча вимагає заповнення. Потрібно якось прийнятно пояснити таке рішення, а прийнятних пояснень немає. Небезпека обстрілу не причина – чотири роки війни проводили, а зараз що? Але ж, якщо відмінити, а вихідний день залишити, то москалики вилізуть на вулицю, вип”ють, помянуть, почнуть чесати язики, згадувати, порівнювати.. Може цим і не обмежаться.
Якщо проводити. Суть цього явища – святкуванні Перемоги. У значної частини населення росії неминуче виникне порівняння із здобутками радянської армії, яка за 3 роки пройшла від москви до Берліна, з нинішніми досягненнями, де 5 років звільняють Донецьку область. Саме тому обійшли в свій час тему про те, що їхня СВО переплюнула по тривалості ВОВ. І знову питання: чому так, хто винуватий і що робити.
Важкий вибір. А от випросити у нас перемир’я, яке інформаційно перекриє негатив – це варіант. До речі, перемир”я може і затягнутись. В інтерв”ю генерала Залужного основний меседж пролунав у самому кінці: війна позиційна, кардинальні зміни на фронті неможливі і основна мета путіна, це продати населенню наявний стан речей як перемогу.
Цейтнот для хуйіла і вальки тютіної!! Куди не кинь, кругом КАПЕЦЬ!!
Зверніть увагу на шоломи червоноармійців на першому фото. Нічого не нагадує? Саме в таких шоломах червоні армійці маршерували перед війною.