Дві історії (Частина 1) 

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Дві історії, які завершують цей тиждень, будуть про лаптів. Одна – погляд збоку, а друга – погляд зсередини. Першу описано одним із західних ЗМІ, а другу я особисто читав в одному з ворожих пабліків, але навмисно не буду наводити цитати і давати посилання. Справа в тому, що таке там почало з’являтися тільки зараз, і попри те що це пише відверта імперська погань, намагаючись щось виправити, щоб ефективніше нас вбивати, насправді це діє у зворотному напрямі. Систему він не змінить просто тому, що не можна змінити базові принципи, зате його аргументи з ляскотом луплять її в потрібне місце тут і зараз. Тому – нехай пише в тому ж ключі, зараз це корисно.

САГА № 1

Уперше мені довелося згадувати ворожі «традиційні цінності» лаптів років десять тому. Йдеться справді про історичне коріння ворога, але не про те, яке намагається намалювати прутін, розповідаючи про Рюрика, і, звісно ж, не про те, що Дугін намагається притягнути за вуха, малюючи арійців предками не германців, а «лаптейців», а про ті речі, які розповідала про них третя і зовсім незалежна сторона. Йдеться про Геродота і про його опис звичаїв андрофагів, які і є справжніми предками лаптів. Так от, коли я вперше про це написав, то у відповідь надійшло кілька листів явно звідти, де мені намагалися опонувати. Тоді ще був азарт відповідати подібним діячам, і відповідь була простою, мовляв, ви не мені опонуєте, а Геродоту, а ця справа марна просто за визначенням.

Утім, один діяч, який написав, що має докторський ступінь, намагався розповісти, що Геродот допускав масу неточностей з різних приводів і тут він явно помилився, бо нічого подібного в них зараз немає і навіть натяків на це нема. Саме цей лист прийшов під фініш полеміки, і я не став занурюватися в суть питання, а просто зазначив, що у нас був знаменитий «проффесор», але тепер він покочував до них. І плюс до того, поцікавився тим, почому нині докторський ступінь на болотах, бо цим добром і в нас свого часу торгували оптом і вроздріб.

Але тоді я не міг собі уявити те, що станеться у 2022 році і як деякі події підтвердять правоту Геродота суто експериментальним шляхом. Усім уже добре відомо, що, почавши широкомасштабне вторгнення в Україну, вся путінська Орда отримала «зелену» на будь-які злочини, навіть найогидніші і наймерзенніші настільки, що вже один тільки їх опис викликає жах у нормальних людей.

Але все це там узагалі ніяк не переслідується, ба більше, підрозділи, що відзначилися особливими звірствами і місцями переплюнули айнзац-команди СС, отримали назву «гвардійських» і різноманітні плюшки особисто від прутіна. А все це свідчить про те, що цю публіку авансом звільнили від відповідальності буквально за будь-які злочини, і тому в певних ситуаціях вона ні в чому себе не стримує. І якщо в початковій фазі широкомасштабного вторгнення ворог отримав прямий доступ до мирного населення, з яким творив найдикішу дикість, то тепер цієї можливості в них немає, а тому в них проявляються глибини «російської душі» у вужчому діапазоні діянь. Мабуть, саме такий стан справ якраз і підштовхує лаптів до саме таких «традиційних цінностей», якими вони є насправді.

Скажімо так, іноді приходять листи, які описують подібні речі дуже барвисто та з найменшими подробицями, але зі зрозумілих причин ми таке не публікуємо. Інша річ, коли подібні історії висвітлюють західні ЗМІ. Вони знають межі подробиць, які можна представити публіці, і тому нижче ми пропонуємо кілька цитат зі статті, опублікованої в The Sunday Times, яка посилається на різні джерела, в тому числі і в нашій військовій розвідці. Йдеться про випадки канібалізму в російській армії.

(Далі буде)