Чардаш Мадяра (Частина 2)

Так от, за часів Пороха його фракція не була найчисленнішою і тому не мала можливості ні призначати своїх кандидатів до виконавчої влади, ні «розрулювати» комітети ВР та призначати  голову комітету. Тобто, законодавчу та виконавчу гілки влади очолювали люди, яких Порошенко не призначав. А це означає, що закони ухвалювали переважно інші політичні сили, а виконавча влада діяла згідно з цими законами, теж не маючи стосунку до Пороха, але всіх собак повісили на нього.

Після нинішніх виборів в Угорщині таких розбіжностей не може бути в принципі. Там більша частина повноважень буде у виконавчої влади, і, між іншим, на відміну від президента, якого в демократичній країні просто не можна обирати понад два рази, прем’єр може сидіти на своїй посаді стільки, скільки його партія виграватиме парламентські вибори. Орбан і Меркель сиділи у своїх кріслах по 16 років саме через такий парадокс демократії, де фундаментальний принцип змінюваності влади ніхто не скасовував, але, як ми бачимо, його успішно обійшли, що призвело до негативних наслідків.

Зауважимо, в Угорщині стався політичний зсув ще рішучіший, ніж в Україні. У нас «зелень» отримала просту парламентську більшість, а Мадяр оформив конституційну більшість. Тому діапазон можливостей у нього буде ще ширшим, і його сила цілком може демонтувати все те, що нагородив Орбан за роки свого правління. Інша річ, як він скористається цією можливістю і як це може виглядати для України. І тут чомусь робляться акценти на тому, що Мадяр був в одній партії з Орбаном, але потім побив горщики і пішов в опозицію. У чому тут проблема, взагалі не розумію.

Партія Орбана свого часу була єдиною потужною опозицією, яка так само виросла з минулого режиму. Інша річ, що здобувши владу, товариш Орбан вирішив кувати власний добробут і, як водиться, від тривалого сидіння, сплутав власне благо з благом країни, але це — звичайне явище, коли немає реальної змінюваності влади. Навіть Маргарет Тетчер у своїй останній каденції була вже не тією Меггі, яку всі любили. Мідні труби її теж зіпсували, хоч і не так, як Меркель чи Орбана.

З іншого боку, кожен може подивитися на того ж Болтона та цілу низку найближчих помічників Тромба у його першій каденції і побачити, у якій жорсткій опозиції вони до нього перебувають. Причому, вони видають «подачі» набагато гостріші, ніж це робить республіканська фракція Конгресу. Та що там, навіть «хлопчик за викликом» Такер Карлсон — і той зараз так вставляє колишньому шефу, що в того аж чуб димить. Тому варіанти можуть бути просто за визначенням, а в даному випадку вони мають під собою всі підстави.

Перша та очевидна полягає в тому, хто і як підтримував Орбана. За кілька тижнів до виборів угорський сегмент мережі просто вибухнув інформацією про те, що сам Орбан і його міністр закордонних справ Сіярто, по суті, діяли як агенти прутіна. Зрозуміло, що така токсична інформація вбила частину орбанівського електорату, але куди важливішим виявився факт присутності експедиційної групи ГРУ та путінської адміністрації, які мали застосувати брудні технології проти Мадяра.

Тобто, вони діяли не стільки на підтримку Віті, скільки на дискредитацію самого Мадяра, і, між іншим, саме московські діячі наголошували на тому, що Мадяр — виходець з орбанівської партії ФІДЕС. Крім того, вони мали запустити механізм фальсифікації виборів, але це їм не вдалося, і, швидше за все, через вмілу протидію цим технологіям. Простіше кажучи, москва активно діяла проти Мадяра і витратила на це досить багато сил і засобів, про що той, безумовно, знає.

Далі буде…