Безпечне вигорання

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні вранці гауляйтер Ленінградської області Дрозденко зробив коротке повідомлення про те, що засобами ППО знову все, що летіло в межах області, – нещадно знищено, але один із високоточних уламків таки досяг мети. Зрозуміло, що збитки виявилися якщо не смішними, то мінімальними, а тому жителі «північної столиці» можуть спокійно і звично ставити класичне запитання: «Что тебе снится, крейсер «Аврора»?» Ну, а виглядало це буквально так:

«Уламками пошкоджено одну з ділянок нафтопроводу в районі порту Приморськ, іде безпечне вигорання з перекритої труби».

Із цього повідомлення можна зробити кілька висновків. Перший – очевидний. Місцеві пожежники вже напрацювали значний досвід саме в таких ситуаціях, і після безпечного вигорання половини резервуарного парку в порту Приморська і третини – в порту Усть-Луги вони прийняли цей метод гасіння пожежі як основний. Нагадаємо: саме безпечне, або контрольоване вигорання резервуарних парків нафтосховищ держрезерву стало єдиним способом боротьби з пожежами нафти і нафтопродуктів. І, як видно, після пошкодження труби і займання нафти тут уже не стали тягати шланги, намагаючись налякати вогонь водою та піною, а просто влаштували перекур, дивлячись на те, як безпечно горить нафта, що витікає з перекритої труби.

Другий висновок було зроблено з урахуванням невеликого дослідження. Особисто мені ніколи не доводилося бувати в тих місцях, і тому подивитися на нафтопровід у тій місцевості можна було лише на фото чи відео, розміщених у Мережі. Але в результаті жодних фото нафтопроводу «в районі порту Приморськ» виявити не вдалося. Швидше за все, трубу прокладено під землею, як це часто бувало за часів совка. Я бачив прокладання магістральних газопроводів, і там труба закопувалася під землю. Швидше за все, тут – та сама картина.

Звідси можна зробити висновок, що уламок виявився не просто високоточним, бо влучити у величезний резервуар – це не те саме, що влучити у трубу діаметром менше півтора метра. Крім того, якщо «уламок» зміг дістати трубу під землею, то можна тільки уявити, як його треба було навести на неочевидну ціль і як він зміг пошкодити досить товсту сталь на певній глибині під землею. Такі можливості уламків уже просто вселяють повагу.

А з усього цього напрошується один загальний висновок. Якщо високоточні уламки вже здатні виробляти такі речі, то, напевно, вони можуть діставати якісь активи ворога вже й під землею, нехай ще й не на великій глибині. Як відомо, підземної інфраструктури у ворога – хоч греблю гати, і безпечне горіння можна влаштувати будь-де. Причому якщо вдасться виконати те саме, але вже не з нафтопроводом, а з магістральним газопроводом, то вигорання виявиться не таким безпечним, як це було з нафтою, бо тиск там набагато вищий.

І потім, усім добре відомо, що фюрер курника веде норний спосіб життя і більшу частину часу проводить під землею. Зрозуміло, що дістати його там – вкрай складно, але якщо вже розпочато роботу зі знищення підземних цілей, то тут уже починає працювати чинник часу. А тепер просто уявімо, що одного разу все ж таки прилетить по цій норі, де цар перебував у цей момент. Все, уламок уже прилетів, і там уже все горить. Що робитимуть пожежники? Вони й тут спостерігатимуть безпечне вигорання начинки нори? Щось нам підказує, що вони туди вже приїдуть без води. Про всяк випадок.