Авторка перекладу: Світлана
ПРОЛОГ
Сьогодні у ворожому сегменті Мережі пройшла інформація про те, що Дімон Пєсков, який є офіційним пургометом прутіна, заявив, що в запропонованому Україною великодньому перемир’ї кремль не побачив конкретики, а тому залишив його поза увагою. Звуки води при змиві унітаза мають набагато більшу інформативність, ніж промови Пєскова, але в цьому випадку ми схиляємося до того, що в цих його словах все ж таки є раціональне зерно. Полягає воно в тому, що там справді не змогли побачити конкретики з цілком зрозумілої причини, і ця причина навіть має своє ім’я – Ленін. Такий висновок можна зробити, виходячи з таких міркувань.
ІСТОРИЧНИЙ ЕКСКУРС
Раніше ми докладно писали про те, що прийнявши чималий гонорар від німецької розвідки, товариш Ленін та його товариші повинні були відпрацювати ці гроші чітко обумовленим способом, а саме – вивести російську імперію з війни. Скажімо так, пропозиція була – так собі в плані безпеки власних шкурок, але на початку 1917 року фінансове становище партії було незавидним, бо надходження коштів від товаришів з батьківщини буксували з огляду на війну, та й інші джерела теж збідніли, проте вожді світового пролетаріату звикли жити з комфортом, включаючи шинки, борделі та інші розважальні заходи, і тому таку багату пропозицію не можна було відкинути навіть за умови отримання тавра «німецькі шпигуни».
Цей шматок історії тепер відомий практично всім, хто не споживає московську жуйку ерзац-історії, але ж у цьому плані було і продовження, а точніше – закінчення. Після того як буде формалізовано рішення про вихід із війни, товариші більшовики мали залишити роздерту війною країну і повернутися до Європи. Якщо в когось у цьому є сумніви, то він може сісти за вивчення першоджерел і почитати статті самого Ілліча, який буквально за рік до початку цієї операції особисто писав, що в найближчій перспективі пролетарська революція в росії неможлива. Він це не просто стверджував, а наводив відповідні аргументи, про що ми також із цитатами писали раніше.
Фокус у тому, що провернувши таку справу, росія де-факто визнає поразку у війні, а в такому разі завжди шукають винних і за звичаєм – вішають їх на ліхтарних стовпах. Таких перспектив не бажали ні товариш Ленін, ні товариш Троцький, ні навіть товариш Швондер. Саме тому план мав продовження у вигляді безпечної евакуації назад у Європу. Тут ми не будемо міркувати про те, чому плани більшовиків змінилися і чому вони вирішили залишитися і, будучи розбещеними денді, стали вождями пролетарської революції, а просто звернемо увагу на те, де відбувалися основні події.
Як справедливо казав Митець у своїй безсмертній трагедії «Король Літр»: «Усі перевороти, юний друже, Одне начало мають і кінець: Спочатку розбивається склотара, А потім підкрадається пи**ець». Власне, жовтневий переворот, який за життя Леніна так і називався, почався зі штурму винних льохів Ермітажу, в дівоцтві – Зимового палацу. Але все це відбувалося у столиці імперії, бо починається таке зі склотари, але відбувається – виключно у столиці, на той момент – Санкт-Петербурзі.
(Далі буде)