ʼУперше опубліковано: 07.01.2016
Авторка перекладу: Світлана
Тут піде мова про фатальну помилку путіна, слідом за якою впали ціни на нафту, а за усталеною традицією, за цим настає обвал росії, як це вже було з совком. Цю помилку можна легко описати одним реченням, але без ланцюга логічних міркувань таке твердження матиме набагато меншу вагу. Тому почнемо здалеку і не про путіна.
Усе почалося на початку 90-х на просторах регіону на ім’я Лугандон. Для більшої предметності візьмемо окремо розташоване містечко і позначимо його першою літерою прізвища президента РФ – «Х», хоча це могли бути й інші літери алфавіту. Це містечко зараз у тилу окупованої території, і по прямій від нього приблизно однакова відстань до тих місць, де йшли найжорстокіші бої, але саме воно не постраждало зовсім.
На початку 90-х тут зародилися феномени, які потім охопили всю Україну. Йдеться про бандитизм у жахливих масштабах. Найвідірванішим вважалося Єнакіївське угруповання, яке потім воювало з греками з Маріуполя. Що характерно, це були безпредєльщики, на яких пробу ставити було просто ніде. Збройне насильство було настільки звичним, що знамениті російські братки були просто невинними немовлятами порівняно з цією братвою. Поки в москві та інших містах кілери вистежували своїх жертв біля під’їздів, а неслухняним бізнюкам палили харчевні та офіси, ці ще тоді використовували навіть не автомати, а гранатомети. Неподалік Макіївки є місце, куди часто приїжджала братва на розбірки. Битви там були епічні. Але головне – братва дісталася до великих грошей і почала шикувати.
Ось тут і стався феномен, який запустив невідворотний ланцюг подій. Населення прийняло їх за паралельну владу і погодилося платити данину за «дах», а з проблемами йшли не до суду чи міліції, а до бандитів. Слід звернути увагу на подію, яка дала стартовий капітал бандитам і миттю змінила органи влади. У цей час почала запроваджуватися митниця, ще без відповідного персоналу. Тимчасово цим займалася міліція. Спочатку на митниці робилися статки просто за один день. Це на автомобільних, але найбільше бабло пішло з залізничних митниць. Усім знайоме тепер місто Іловайськ на якийсь час можна було перейменувати на Клондайк або Ельдорадо.
Хитре законодавство практично унеможливлювало декларування вантажів, і поки бізнесмени не схаменулися, там заарештовувалися цілі вагони автогуми, відеомагнітофонів, телевізорів, взуття, одягу та продуктів. Зараз це звучить дивно, але в магазинах тоді не було нічого взагалі! Тобто цей товар коштував просто фантастичних грошей. Так от, бізнесменам було простіше забути про товар, ніж виплачувати кратні штрафи за нього. Ширвжиток ставав нічийним, а за допомогою представників органів влади він робився ще й повністю непридатним до використання. Складалися акти про те, що це браковане, бите чи промокле – підлягає знищенню. Так запрацював перший конвеєр, який погнав «подарунки» в Донецьк і Київ. На певний час митниця затьмарила за престижністю ДАІ. Але потім потік халяви почав скорочуватися, а органи почали шукати легкі гроші за своїм профілем.
Даішники влаштували піт-стопи на всіх своїх постах. Жодна фура без винагороди вже проїхати не могла. БЕЗ [боротьба з економічною злочинністю. – Прим. перекл.] обклала даниною комерсантів та заводи. Шахти відкуповувалися від міліції та прокуратури караванами неврахованого вугілля. Розшук торгував конфіскованою наркотою, створивши власні мережі збуту. Органи боротьби з організованою злочинністю щільно співпрацювали з бандитами і мали частку від їхнього бізнесу. Суди перейшли на самофінансування та автоматично приймали відкати у 10–50% від суми спору або від $1000 за один рік позбавлення волі за цінником – Кримінальним кодексом.
Дуже швидко настала повна змичка бандитів та правоохоронних органів. Так сталося, що мером цього містечка був тоді Серьожа Тулуб. Це один із наближених людей Януковича. Вони ще тоді були дуже близькими, бо місто «тримала» єнакіївська братва, де набирав обертів Янукович. Тому застілля з приводу дня народження чи ще з якоїсь причини відзначали всі разом. Кабак закривався для відвідувачів, і з одного боку столу сідали мер, прокурор, його перший заступник, начальник міліції, заступник з опер, начальник розшуку, суддівські та інша братва. З іншого боку сидів «смотрящий» за містом, хтось із єнакіївської «верхівки» та бригадири забійних команд. Зрозуміло, що мужики, випивши, витанцьовували під «Мурку» та співали «Гоп-стоп» у супроводі очманілих лабухів. Щоправда, СБУ на це свято життя не запрошували, бо вони жили своїми інтересами – влаштували по місту мережу недоторканних торгових точок і трусили в’єтнамських робітників, які у великій кількості працювали на заводах, а виїжджаючи – скручували все, що можна. Вони не гребували ні міддю, ні нікелем, яких було багато на заводах, а наймудріші – викручували платинові термопари з печей.
(Далі буде)