Конференція (Частина 3)

Простіше кажучи, після закінчення Другої світової війни Штати явочним порядком змінили свій глобальний статус. Із локального лідера вони виросли у глобального, і що найголовніше, це глобальне лідерство було прийнято всім світом. Навіть комуністичні противники безумовно вважали США світовим лідером і головним противником. Штати зросли у плані свого статусу, і старий одяг ізоляціонізму став їх підтискати, тож, на відміну від закінчення Першої світової, цього разу Штати не стали вмивати руки і закріпили свій статус уже в політичному плані, отримавши безумовні преференції як глобальний лідер вільного світу.

Усе це треба було нагадати лише для того, щоб побачити явну відмінність класичного ізоляціонізму і того, що практикує нинішня адміністрація Тромба. Тоді США не відмовлялися від того, що вони мали, ба більше, в рамках класичного ізоляціонізму вони декларували розширення своїх зовнішньополітичних амбіцій на весь континент, чого не було раніше, до формалізації доктрини Монро. Штати задекларували зростання свого впливу, але одразу, щоб не увійти в конфронтацію з глобальними гравцями, виклали чіткі межі цих амбіцій. Адже на той момент країна не мала можливості витягнути ще одну війну з будь-якою з наявних імперій.

Те, що зараз робить Тромб, – пряма протилежність класиці ізоляціонізму. Зараз він добровільно здає глобальні позиції США, які не ним не було досягнуто. Попри його гасло «Зробимо Америку великою знову», він її зводить до статусу регіонального лідера, тобто до рівня середини 19-го століття. Тільки тотальне невігластво населення США не дозволяє йому усвідомити простого факту: велич було досягнуто попередніми поколіннями, починаючи з того самого грудневого ранку 1941 року.

Штати вже перебували на самому верху в рейтингу світових авторитетів, і тому саме формулювання гасла Тромба виглядає підозріло, бо той, хто його сформулював, вочевидь не розуміє реалій. У такому разі світовий лідер може робити зусилля для збереження статус-кво, бо вище тільки зірки. І ось тепер Додік очолив процес повернення США в ранг регіональної держави, причому робить це не під тиском конкурентів, а просто тому, що таке його бажання, а невігластво не дозволило йому оцінити промови про необхідність повернення в ізоляціонізм як ретроградні та шкідливі.

І тут слід зауважити, що ранг світового лідера, безумовно, дає країні безліч бонусів політичної, економічної та будь-якої іншої якості. Але, як це завжди буває, збільшення обсягу повноважень або можливостей компенсується і збільшенням обсягу зобов’язань та відповідальності. Розуміння цієї залежності більшою чи меншою мірою було присутнє в США всі повоєнні роки, але тепер Тромб вирішив, що залишками авторитету, заробленого попередніми поколіннями, можна поторгувати і взагалі продати їх за безцінь, а ось від зобов’язань та відповідальності можна і потрібно відмовитися.

Але так це не працює. Інша річ, що статус Штатів був настільки непохитним, що решта світу тільки зараз починає приходити до тями і розуміти, що ідіотська політика Тромба – це і є новий статус США. А це означає, що той світ, який усі знали до останнього часу, вже перестав існувати, і треба терміново вибудовувати його нову архітектуру самостійно, поки цього не зробив хтось ще.

(Далі буде)