Передчуття і страхи лаптів (Частина 1)

Із серії «Проти ночі»

Авторка перекладу: Світлана

Уже вкотре доводиться спостерігати за хвилями інформаційного простору курника після чергового вдалого або частково вдалого «знежирення» їхніх генералів просто у столиці, і слід зазначити, що завжди діяв і той самий алгоритм. Перші день-два всі розводять руками, мовляв, як же так, чому ніхто не звернув увагу на самокат або щось таке, але потім тема різко закінчувалася, бо довго тримати її в ефірі – не комільфо. Це тому, що надто довга експозиція цих тем може вилізти боком і небезпечна поганими, хоч і класичними запитаннями: «Хто винен?» і «Що робити?» А якщо хтось спробує докопатися до відповідей на них, то може вийти і на царя, що неприпустимо.

І ось після замаху на генерала Алексєєва тема недозволено довго залишається в центрі уваги, і тому запитання про те, хто винен, уже поставлено і вже прозвучали відповіді, мовляв, Бортников за все має відповісти, бо він розвалив роботу основного органу контррозвідки – ФСБ. А вся річ у тому, що загалом шпигунами та диверсантами повинно займатися саме це відомство, але фактично воно виконує різні замовлення влади та кришує бізнес. Але коли справа стосується професійної діяльності, то виявляється, що генералів носять уперед ногами по всій москві. Всю службу опускати – собі дорожче, але Бортникова зараз роблять цапом-відбувайлом. І починається злив більш загальної картини на ту саму тему. Виглядає це так:

«Джерела повідомили, що впродовж січня лише в москві було скоєно як мінімум 10 нападів на військовослужбовців вс рф, а також ще три – на співробітників спецслужб. Усі вони мали явно підготовлений характер».

Просто на хвилиночку: ворог підтверджує, що тільки в москві через день іде відстріл особового складу силових структур, але про це публіці не доповідають, зате у тих, хто посвячений у тему, волосся в жилах стає дибки, бо це вже – конвеєр і зачистка в промислових масштабах. А якщо так, то кожен із цих діячів мимоволі запитує: хто буде наступним? У кого відстріляються завтра або в кого щось вибухне так, що усмішка на портреті замре назавжди? Це вже міркування шкурного характеру, і стосуються вони вже не абстрактних тем, а збереження власного ліверу.

У зв’язку з цим вже робляться деякі узагальнення та висновки, і дедалі гучніше називаються імена винних:

«Також, як і очікувалося, фіксується зростання кількості диверсій у москві та області. На тлі замаху на генерала Алексєєва ця історія виглядає небезпечно. Хотілося б ясності та більш результативних дій у напрямі запобігання таким інцидентам. Очевидно, що кадрові рішення також назріли і навіть перезріли. Бортников явно не справляється».

І загалом така зміна тональності риторики цілком зрозуміла. Поки йшлося про ліквідацію генералів із чоботів, можна було імітувати стурбованість, а в душі радіти втратам особового складу організації-конкурента, але коли під кулі пішов заступник начальника провідної спецслужби, нехай і під формальним веденням військового міністерства, це вже зовсім інший розклад, бо тепер уже дісталися до недоторканних.

(Далі буде)