Але просто візьмімо це як цілком імовірну подію, бо останнім часом цей персонаж направо і наліво сипле скандальними заявами, про що ми писали раніше з приводу аварії на енергомості, внаслідок якої виник блекаут по всій Україні. Як і слід було очікувати, найближчий масований наліт ворога було спрямовано, зокрема, на вже штучне припинення перекидання енергії цим енергомостом. Ми й зараз вважаємо, що така публічна заява міністра енергетики була як мінімум недоречною, і, судячи з наслідків, вона могла отримати й жорсткішу, в тому числі процесуальну оцінку.
Якщо ми вже розглядаємо те, що написали як імовірну подію, то просто зазначимо, що евакуація населення – сфера діяльності іншого міністерства та інших структур. Тобто не міністру енергетики міркувати на ці теми. Тим більше що йому зараз є чим займатися, і, між іншим, зараз він просто зобов’язаний продемонструвати свою ефективність, проявляти ініціативу для того, щоб підняти загальне енергопостачання України, з одного боку, і з іншого – вжити екстрених заходів для захисту або прикриття вцілілих активів. Простіше кажучи, він повинен робити те, що входить до кола його обов’язків, і не виходити за нього навіть у вигляді тупих заяв.
А тепер погляньмо на його «славетний шлях» у зеленому уряді. Довгий час він був прем’єр-міністром, і те, що він пішов зі зниженням, повинно мати якісь причини. Скажімо так, на своїй посаді він діяв у стилі Кулеби, а саме: «Чого зволите?» Там був повний нуль ініціативи, а про ефективність тут можна говорити ось під яким кутом зору.
Згідно з Конституцією, верховну владу в Україні розділено на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову. Президент має особливий і, скажімо так – дивний статус, і його можна віднести швидше до виконавчої гілки влади. Але в цьому випадку йдеться про посаду прем’єра. По суті, він є главою однієї з гілок влади і просто не повинен бути чимось на кшталт «ні риба, ні м’ясо», але цей персонаж – впорався. Ні ініціативи, ні ефективного контролю того, що було вирішено робити, він не продемонстрував.
А між іншим, забезпечення захистом об’єктів енергетики – це колективна робота кількох міністерств, а раз так, то замикаючою, а отже – й відповідальною за результат фігурою якраз і є прем’єр-міністр. По суті, нинішній стан енергетики, а також – облаштування фортифікацій на лінії фронту і головне – виробництво зброї та боєприпасів, є його зоною відповідальності. Тому коли ми ставимо запитання про те, чому в нас немає світла або чому по москві досі не прилетіла балістика, то його якраз і слід адресувати тому, хто очолював уряд усі ці роки.
Якщо відкинути крайні і, можливо – справедливіші оцінки діяльності цього пацієнта, то можна сказати, що як прем’єр-міністр він показав свою виняткову неефективність, і практично за всіма важливими напрямами діяльності роботу було завалено, а кошти, в тому числі й виділені нашими партнерами, – розкрадено. Зрозуміло, що жахливий розпил курирував не він, а інші товариші з більш дзвінкими іменами, але ось це, перебуваючи в кріслі прем’єра, все це бачило і знало, а тому – було зобов’язане стукнути кулаком по столу і заявити: «Досить!» Але просто подивіться на цього пацієнта і уявіть, що він стукає по столу.
(Далі буде)
взагалі, чим прискіпливіше приглядаєшся до діянь зелених чиновників, тим очевиднішим є те, що будь яку оцінку іх діяльності або бездіяльності, потрібно проводити з точки зору відповідності такоі українським національним інтересам. А там вже проглядається логічний місток до держзради і саботажу
який би не був неефективний Шмигаль, але ефективнішого за нього у зелені все одно більше нікого нема 😉