Бенкет брехунів (Частина 1)

ШТАТИ

Те, що світом зараз правлять відверті брехуни та негідники, уже настільки очевидно, що іноді навіть не віриться, що може бути якось інакше. Але прямо зараз розігрується кілька сюжетів, яким підходить визначення «у збоченій формі». Ось наприклад. Додік рве на собі кальсони й вимагає притягнути до відповідальності демократів, які були помічені в поїздках на острів Епштейна з метою «загасити ґніт». При цьому достатньою підставою для таких вимог він вважає згадку їхніх прізвищ. Але фокус у тому, що його власне прізвище там згадується частіше за інших. Але це — не все.

Опублікувати матеріали Епштейна зажадав Конгрес, але самі документи до публікації готує бригада Тромба. І якщо хтось бачив скриншоти хоча б частини цих паперів, напевно помітили довгі чорні смуги посеред документів. Таким чином вони закрили частину даних, що містяться в цих текстах. Офіційні пояснення того, що від чверті до третини текстів приховано, базуються на тому, що в такий спосіб закриваються дані про жертв сексуальної експлуатації. Але це — брехня, і це кожен може підтвердити самостійно.

Візьміть якийсь більш-менш об’ємний текст схожого змісту або взагалі — будь-який інший текст, що оповідає про якусь певну групу осіб, а потім рандомно (якщо це нейтральний текст) виберіть персонажа, дані про якого ви хотіли б приховати. Або ж якимось чином у вас опинився текст про щось подібне до того, що викладено в документах Епштейна — спробуйте приховати ім’я жертви. Зробіть це точно так само, як це видно в опублікованих документах, і ви побачите, що досить приховати ім’я та/або прізвище жертви чи обраного вами персонажа, і цього буде цілком достатньо. А потім — порівняйте з тим, що вимарано в документах.

Одразу стане зрозуміло, що там приховували не імена жертв, а цілі шматки тексту, які стосуються зовсім інших людей, наприклад — володаря найрозкішнішого чуба у світі. Зрозуміло, що там буде недостатньо приховати тільки його ім’я, але доведеться приховувати й усе те, що може прямо чи опосередковано вказати саме на нього. У такому разі стає зрозуміло, чому так багато тексту замазано чорним. Причому там «у відбій» пущено цілі абзаци тексту, настільки багато там треба було приховати. Такого ніколи б не сталося, якби виникла необхідність захистити умовну Джейн Доу. Крім імені та прізвища, ніщо на неї більше не вкаже.

І ось виходить, що Конгрес зажадав розкрити матеріали Епштейна, але трампові опричники вимарали в них усе, що могло б прямо викрити Додіка в тому, що він витворяв у Епштейна. І тут виникає два питання. Перше — до демократів, і воно просте. За 4 роки каденції Байдена вони так і не наважилися опублікувати ці матеріали через те, що там фігурують їхні однопартійці, зокрема — саксофоніст Клінтон. Але ось дотягнули, і саксофоніст усе одно виплив, а Додіка — вимарали, хоча поза сексуальним контекстом він там зустрічається ледь не через слово.

Ну а друге питання якраз і показує дно, по якому вештається невдалий нобелівський лауреат. Знаючи те, що його подвиги там вимарали до дірок, він мав би мовчати й удавати, що займається чимось корисним, бальною залою, наприклад. Так ні — він лізе викривати й вимагати покарання для інших, з ким він там “пустился во все тяжкие”. Тобто наскільки там давно все протухло, що воно вважає нормальною таку публічну лінію поведінки. І чи ж тільки він. Але не тільки в Штатах іде такий бенефіс брехуна…

(Далі буде)