Авторка перекладу: Світлана
ТЕОРІЯ СМИЧКА
При погляді на те, що і як зараз робить колективний Захід, доводиться робити висновок, що там не до кінця усвідомили, що світ, у якому всі ми жили майже 80 років після Другої світової війни, вже повністю й остаточно закінчився. Вони вважають, що зараз ми просто живемо в зоні тимчасової турбулентності і якщо докласти правильних і достатніх зусиль, можна все повернути в попередній стан. Насправді у світі йдуть незворотні процеси, як це було завжди. Статичні конструкції ніколи не жили довго тому, що глобальна система перебуває в розвитку та русі.
Просто уявімо, що в якомусь не зовсім зручному місці почало рости дерево. Його можна зрубати і викорчувати, але змусити його рости назад вже неможливо, бо, згідно з класиком, «рух – це життя». Те саме дерево можна вбити, і навіть у цьому випадку воно не буде статичним, а розкладатиметься. Так і тут. Світ змінюється, і витрачати енергію та сили лише для того, щоб усе повернути у вихідний стан, – безглуздо й небезпечно. Тим більше що за наявності сил, які змінюють світ у якомусь своєму напрямі, така тактика стає неповноцінною просто через свою передбачуваність. Простіше кажучи, агресор на кілька кроків може прорахувати дії опонентів і бути набагато ефективнішим.
Єдине, що може працювати в цьому випадку, – власний вектор розвитку, який нейтралізує негативний вектор, що явно нав’язується вже сформованою віссю зла. Якщо цього не зробити, то вийде «гра у смичка», яка буде зайвим підтвердженням того, що класичний західний світ відмовляється від власної гри. У такому разі він буде змушений грати за нав’язаними правилами.
Зараз багато хто, і дуже справедливо, згадує 1938 рік і ганебний Мюнхенський пакт, сенс якого зводився до того, що Англія і Франція намагалися залишити «все як є», згодувавши Гітлеру щось, чим вони були готові пожертвувати. Тобто замість усвідомлення загрози та підготовки до активних дій щодо її ліквідації Захід вирішив просто не помічати загрози та відгородитися від неї папірцями, які не мають взагалі жодного значення в тому ході подій, що вже набрав обертів. У прагненні залишити все як є вони втратили набагато більше, ніж якби пішли шляхом проактивних дій.
ПРАКТИКА СМИЧКА
Зараз ми спостерігаємо те саме і в найрізноманітніших формах. Просто зараз більшість інформаційних джерел цитують Додіка, який заявив про те, що «прутін дотримав слова» щодо «енергетичного перемир’я». Вчора ми докладно писали про суть цієї маячні, але Додік пішов далі і показав не просто своє дрімуче невігластво, а й неадекватність просто еталонної якості.
Але тут треба бути справедливим і зробити поправку на те, що цей пасажир не має адекватності в усіх напрямах, а не лише щодо глобальних процесів, які він відверто не розуміє. Тому його промови не можуть бути показником. Це все одно що піти у спеціальне відділення психіатричної лікарні та всерйоз аналізувати промови його постояльців. У цьому випадку більш показовими є інші приклади.
(Далі буде)