Передбачуваність (Частина 5)

Передбачуваність (Частина 5)

***

Невеликий відступ

Цей текст не повинен був мати формат лонгріду, просто в мене вже довго немає світла, і схоже на те, що оператори зв’язку вичерпали свій ліміт акумуляторів, які тримають мережі. Кабельний інтернет ліг кілька годин тому, і мобільний рухається в тому ж напрямі. Тож можливість подальшої публікації може зникнути до моменту відновлення енергопостачання. Тому – валю все в одну купу, але намагаюся, щоб теми все ж таки були взаємопов’язаними.

***

Повернімося до цілей їхнього есвео. Кожен може провести невеликий експеримент і виписати їх на аркуш, бажано – м’якого паперу. Швидше за все, ці цілі буде взято з різних інформаційних джерел, але все це – декларація, камуфляж однієї простої споконвічної теми, яка і є основною метою війни. Просто ні прутін, ні хтось із його попередників не наважився розповісти про це прямо і безпосередньо. А тому всі ті написи, зроблені на шматку паперу, можна зім’яти й викинути або ж перед цим використати якось інакше.

Фундаментальна та природна причина війни росії проти України лежить в іншій площині, а саме – часу. Яку б ти владу не мав і скільки б грошей не награбував, ти все одно опинишся в тому місці, де Мойра ріже нитки. Зрозуміло, що можна фонтанувати ідеями й намагатися перехитрити закони Всесвіту, але в цю гру зіграла така велика кількість людей, які здобули владу і багатство, що це не піддається рахунку, зате відомо, що нікому й ніяким чином не вдалося уникнути кінцевої зупинки.

Але тут фокус у тому, що на фінішній прямій людину покидає здоров’я, пристойний вигляд і часто – здоровий глузд. У цьому немає нічого нового, але якщо для простої людини це виглядає як невдача, що позбавила її швидкої смерті ще в пристойному вигляді, то для диктатора це виглядає інакше. Причому диктатор може бути найрізноманітнішого сорту – від монарха, який отримав владу легітимним способом, до диктатора, який захопив її силою, або автократа, який перетягнув її собі підлим і шахрайським способом. Кожен із них у певний момент починає розуміти, що життєві сили починають його покидати, і це для нього стає величезною проблемою.

Демократичний принцип зміни влади знімає цю проблему повністю. З одного боку, перша особа за свої легітимні дві каденції, навряд чи зможе начудити щось таке, за що з неї знімуть шкуру відразу після складання повноважень. З іншого боку, саме перспектива повернутися до звичайного життя, без владних повноважень та відповідного захисту, дисциплінує першу особу, і таким чином вона сама себе позбавляє від неприємних пригод у період відходу від влади. Автократ же не має наміру її випускати і триматиметься за владу пазурами та зубами.

Тут – усе зрозуміло, бо в такому разі він стає володарем вагомого, здобутого злодійським шляхом, статку, а згодом він обов’язково обагрить руки кров’ю своїх політичних противників. У цьому випадку відхід від влади стане катастрофою у всіх сенсах слова. Величезні гроші, що залишилися без захисту, відберуть, а самого автократа піддадуть якомусь особливому способу умертвіння. Ось це і стає головною метою автократа або диктатора. Навіть монархи, які начебто передають владу у спадок, не мають гарантій того, що все піде як слід, а з диктаторами все абсолютно ясно.

(Далі буде)