Провидиця. Трагічна комедія (Частина 1)
Авторка перекладу: Світлана
У цілковитій таємниці прутіна привезли до одного непримітного будинку його рідного міста. Усіх мешканців на цьому березі річки ще добу тому змусили сидіти по домівках і, боронь боже – не визирати у вікна. Їм пояснили, що на дахах будинків розмістилися снайперські групи, і в них є наказ відкривати вогонь на ураження в будь-яке вікно, де буде помічено хоча б найменший рух. Як заведено, каналізаційні та інші люки заварили, а решітки зливової каналізації зняли, поклавши на їхнє місце бетонні блоки. По місцевому ТБ публіці показували, як снайпери розстрілюють ворон і чайок, які залетіли в заборонену локацію. Коментатор пояснив, що спецслужби мають інформацію про те, що ГУР і СБУ мають ударні дрони, вдало закамуфльовані під птахів.
Будинок, біля якого зупинився кортеж, був старовинний, збудований ще до епохи історичного матеріалізму, і, судячи з його зовнішнього вигляду, він не мав ремонту з тих самих пір. Усі 125 автомобілів кортежу заполонили подвір’я будинку та прилеглі вулиці. Коли фюрер вийшов із машини, на спортивному майданчику сусідньої школи вже розгортали мобільний госпіталь. Про всяк випадок. На цей самий випадок один із середніх класів школи було взято під варту. Всі 35 учнів у класі були замкнено у приміщенні. Випускали тільки в туалет і в супроводі двох співробітників ФСО, які не давали навіть закрити кабінку.
Нікому не пояснювали, навіщо потрібен клас, але всім було зрозуміло, що на випадок, якщо царю терміново знадобляться органи для пересадки, все має бути готове негайно. Мовчазні медики почали брати аналізи у школярів, щоб з’ясувати, хто підходить для можливих маніпуляцій. Вони діяли в рамках проєкту «Біла Лада». Якщо що, батькам одразу видавали автомобіль цієї марки.
Особиста охорона царя довела його до дверей і далі не пішла. Провидиця мала настільки серйозний авторитет, що її неможливо було викликати ні в кремль, ні на Валдай. Провидіти вона могла тільки на своїй житлоплощі. Прутін особисто постукав у двері і, відкашлявшись, назвав пароль: «Гоп-стоп, Зоя». Двері відразу ж відчинилися, і він увійшов усередину, а охорона залишилася зовні, але з оголеними стволами. Про всяк випадок.
Тут його явно чекали. В кімнатах сиділи підлітки, які виконували різні незрозумілі штуки. Хтось нерухомо стояв у позі літери Г і уважно дивився на стелю. Хтось однією рукою тримав ложку, іншою – запальничку. У ложці закипала якась каламутна рідина, а підліток шепотів: «Ложки немає». Трохи далі панночка, схожа на гімнастку, яку фюрер помітив навченим оком, виробляла дивні рухи гумовою попкою… Але його провели на кухню, де провидиця щось випарювала у скляній колбі, уважно вдивляючись всередину посудини. Не дивлячись на нього, вона зробила знак рукою, щоб він зупинився, і сказала.
– Я знаю, ти фюрер. Я зараз. Який запах… Я б запропонувала тобі вмазатися, але ти все одно відмовишся… І не хвилюйся за ляльку…
– Яку ляльку?
Фюрер зробив різкий рух, і з легким хлопком луснула надувна жінка, що стояла в нього за спиною і трохи лівіше, як той самий ангел, який…
– Цю ляльку. Діти її заклеять.
– Як ви дізналися?
– О! Гадаю, тебе цікавить інше: що б ти робив з лялькою, якби я не сказала. Ну, гаразд, я знаю, навіщо ти прийшов, але за технікою ти повинен поставити запитання, а я – відповісти. Тож запитуй.
(Далі буде)