Інша угода (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Містер «найзагадковіший чуб» отримав потужний удар під ватерлінію, який відразу не буде помітний, але буквально за рік-два це стане дедалі помітнішим. Скажімо так, якби Байден залишився на другий строк, то за всіх його прогалин і просто жахливої нерішучості ситуація для Штатів склалася б більш передбачувано і позитивно. Важко сказати, як би все було, якби першу посаду зайняла його змінниця, але про політику Байдена можна було говорити цілком визначено. Як не крути, а він просував політику взаємовигідного й шанобливого партнерства, чого у Тромба немає в принципі.

Так, Байдену практично вдалося відновити відносини з ЄС, які Додік руйнував усю свою першу каденцію, і плюс до того, Держдепартамент працював над тим, щоб прокласти м’яку доріжку до ринку Індії, що стрімко розвивається, і при цьому не повторити помилок, допущених з Китаєм. За всіма прогнозами, у середньостроковій перспективі розмір економіки Індії стане порівнянним з китайською, а з урахуванням демографічних відмінностей між Індією та Китаєм – перевершить економіку комуністів. Як усі вже знають, після тривалого бурхливого зростання населення Китаю вже почало скорочуватися, на відміну від Індії, де триває зростання.

Але саме індійський ринок збуту має важливі особливості, які у Байдена однозначно розуміли. Китай – екзистенційна загроза для всього регіону. Він має явні територіальні претензії практично до всіх своїх сусідів і, зокрема, до Індії. На карті це виглядає так:

А з урахуванням технологічного розриву між цими двома країнами прагнення Індії прискоритися і як мінімум наздогнати Китай виглядає не просто логічно, а неминуче. В такому разі Індія просто зобов’язана знайти собі партнера, який може надати можливість швидкого, технологічного зростання. А такими є США, ЄС, Японія та Китай. Довгий час Індія покладалася на совок, а потім – і на федерацію, бо протистояння з Китаєм того ж совка було зрозумілим для Делі, але зараз усім зрозуміло, що в плані технологій курник просів набагато нижче за Китай, і тому це вже – не варіант. Японія поки що не має глобальних амбіцій і сама не гратиме в такі ігри.

Китай – практично відкритий геополітичний противник, і індуси точно не стануть формувати залежність від свого ворога. І це створює другий, украй важливий чинник цього розкладу. На потенційно гігантському ринку Індії будь-який виробник не конкуруватиме з демпінговими товарами з Китаю. Це просто казка для будь-якого виробника, а з будь-якою казкою треба діяти акуратно і головне – шанобливо, щоб не сполохати. І як було сказано вище, Штати мали найбільші шанси стати стратегічним партнером Індії, яка просто зараз має досить ємний, але сильно закритий ринок, на який треба вміти потрапити.

(Далі буде)