Тут слід зазначити, що наша зелень зараз теж гуляє не за свої, а за бюджетні, хай отримані безпосередньо чи відпиляні або взяті на лапу, але, на відміну від Леніна, вони нічого не розповідають про благо пролетаріату, а багато з них навіть такого слова не знають. А Ілліч давав копоті по європейських бардаках так, що його офіційна дружина Крупська набула характерного погляду з виряченими очима. Проте якби Леніну довелося побачити те, як його тезка рулить країною, яку він передав у спадок, хай і через кілька рук, у нього теж очі стали б, як у рака чи краба.
Справді, поколіннями більшовики готували країну до великої війни. Вони створювали військову промисловість так, щоб самостійно випускати зброю всіх типів, і зрештою правдами та неправдами створили цю промисловість, а та – гори зброї. Але тут є важливий момент: від Леніна і до останнього генсека всі розуміли, що цю зброю призначено для головного ворога – США та його недолугих союзників у Європі. Судячи з того, що писали учасники тих перегонів, совки розуміли, що технологічно захід завжди буде на крок попереду, але ж він не дозволить випускати зброю в таких кількостях, які гальмуватимуть випуск усього того, що необхідно для суспільства споживання.
Простіше кажучи, стратегія будувалася на тому, щоб у потрібний момент мати зброї стільки, щоб поповнювати неминучі й високі втрати так, щоб противник не зміг за цим встигати. При цьому там чудово розуміли, що затяжна війна дасть Штатам змогу вивести свою військову промисловість на максимальні оберти, і тоді їх уже не наздогнати. Це зрозуміли в Рейху, і цього ж висновку дійшли і в імперії Вранішнього сонця, але це було надто пізно, коли цей самий маховик уже розкрутився. Звідси випливало, що потрібен бліцкриг, а саме – стрімкий наступ углиб Європи, і так, щоб дійти до Лісабона за той час, поки Штати тільки почнуть розкручувати свої можливості.
І ось станом на сьогодні все складається так, що все те, що накопичували кілька поколінь лаптів, прутін уже спалив. Крім того, він не зміг забезпечити навіть локального бліцкригу. Але найголовніше – все це сталося не у протистоянні з колективним Заходом чи США, а з Україною, яку там якраз і планували захопити в режимі бліцкригу. Прутін виявився настільки бездарним і тупим диктатором, що, маючи абсолютні повноваження та незліченні ресурси, він не зміг здобути швидкої перемоги, а натомість влаштував побоїще, якого совок взагалі не бачив. Так, війна в Афганістані тривала довше, але це була дивна війна і в ній брала участь невелика частина сил і засобів совка. А тут прутін кинув у вогонь усе й навіть більше, і все воно згоріло.
А просто зараз починаються події, які передбачалися вже досить давно. Ті кошти, які прутін спрямував на війну, було вийнято з фінансування неймовірно розтягнутої інфраструктури, яка вже пройшла всі граничні терміни експлуатації без капітальних ремонтів та заміни, а тому почала сипатися. Просто зараз із різних регіонів, куди не долітали дрони ЗСУ, йдуть повідомлення про те, що вимерзають цілі населені пункти. Станом на п’ятницю в Мурманську саме від того, що вирубано опалення, загинуло вже сім місцевих жителів. Ось лише пара цитат із того, що лапті пишуть самі для себе:
«Декілька представників уряду Мурманської області… звернулися у кремль з проханням якнайшвидше відправити у відставку губернатора регіону Андрія Чібіса. Причина – блекаут і комунальна катастрофа в Мурманську та області… У нас уже немає сил. Що далі, світло на місяць пропаде, люди помиратимуть від холоду? То це вже зараз відбувається, є жертви, щонайменше сім випадків, коли люди стали на смерть!»
(Далі буде)