Ціна прорахунку

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні в Мережі з’явилося непомітне повідомлення, яке просто зникло за більш гучними темами, пов’язаними з особистою зустріччю Трумпа і Сі, яка щойно закінчилася, прутінським брязканням ракетами, іконами і торпедами, зведеннями з фронту та аналізом нічної масованої атаки, яку провів ворог. Проте інформацію, опубліковану низкою джерел, можна розглядати як індикатор ситуації, в яку стрімко входить курник.

Ідеться про те, що Ільський НПЗ оголосив про свою повну зупинку у зв’язку з плановим ремонтом. Наскільки він плановий, зрозуміло буквально всім, бо добрі птахи відвідали підприємство кілька разів поспіль, і схоже на те, що 7 вересня було здійснено «контрольний постріл», і приліт був настільки точним та ефективним, що установка первинного очищення нафти ЕЛОУ-AT-6 виявилася не просто пошкодженою, а знищеною. Простіше кажучи, пошкодження виявилися настільки глибокими, що відновлювати її вже немає сенсу і треба будувати нову.

Цей вдалий приліт став настільки важким для заводу з однієї причини. Запроваджені Штатами санкції на російську нафтову інфраструктуру практично позбавили лаптів можливості замінити обладнання на нове. Звісно, можна зіграти «соло на контрабасі» і притягнути обладнання під виглядом постачання його до Малайзії чи ще кудись, але це вже займе стільки часу, що приховати зупинку підприємства вже не вийде. А з урахуванням того що обхід санкцій США створює ризики для посередників, то якщо хтось і наважиться увійти в цю гру, то виставить такий рахунок, що будівництво поселення на Марсі видасться легкою забавкою щодо його фінансування.

І тут пригадується одкровення одного з їхніх експертів у галузі нафтопереробки, який розповідав про те, що за кілька років до широкомасштабного вторгнення власникам НПЗ наполегливо порекомендували зробити запаси обладнання, комплектуючих та витратних матеріалів для того, щоб їх цілком вистачило на два-три роки. Ці рекомендації виходили з того, що із Заходом можуть загостритися відносини і там можуть заборонити експорт усього цього на певний час.

Експерт в іншій галузі вже після 2022 року розповідав, що стійкість економіки та ключових активів промисловості розраховувалися на два-три роки гострого конфлікту із Заходом, після чого ситуація повернеться у вихідне становище. І тоді ж було сказано, що ці два-три роки треба розглядати як вікно можливостей, у яке слід вкласти всі заходи, пов’язані з війною в Україні. Але через те що йдеться про НПЗ, то, напевно, підприємства справді зробили потрібні запаси для того, щоб їх безумовно вистачило на проведення планових ремонтів. Адже як не крути, а НПЗ – пожежонебезпечний і навіть вибухонебезпечний об’єкт, і тому його обладнання має регулярно обслуговуватися, щоб його знос не став причиною великої аварії.

Але чого тоді не міг уявити ніхто, то це необхідності екстрених або аварійних ремонтів. А наші військові якраз і влаштували цю необхідність. У результаті все те, що було запасено як резерв, уже давно витрачено, і для відновлення роботи НПЗ вже довелося використовувати обладнання «з коліс», тобто щойно завезене злодійським способом. Але тепер і з цим виникли проблеми.

Зауважимо, що всі ці контрабандні схеми було спрямовано на те, щоб провести аварійні ремонти, а планові вже ніхто не проводить, бо для цього немає ні змінного обладнання, ні часу, адже добрі птахи добивають навіть те, що начебто почали відновлювати. А в сухому залишку виходить, що потужності низки НПЗ, які ще працюють, швидше за все, вже далеко переступили свої строки експлуатації без ремонтів. Це означає, що потрібні результати скоро з’являтимуться навіть без витрачання дронів. І що далі, то такий перебіг подій ставатиме дедалі неминучішим. Десь фюрер прорахувався, але де?