Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Проти ночі»
СЮЖЕТ № 1
Нещодавно колеги прислали посилання на опус лаптя, який посилався на опус іншого лаптя – вже добре забутого Гіркіна, який знайшов, як постити свої маляви на волю. Зрозуміло, що наводити цитати цих діячів немає резону, але сенс цього шедевру зводився до того, що прутін обрав найбільш невигідний шлях ведення війни з Україною. Замість того щоб кинути всі сили й засоби на різкий розвиток військових технологій, пішли по-простому, а саме – м’ясом. При цьому зазначається, що тригером для переходу до бойових дій такого виду став приклад Пригожина, який показав ефективність м’ясних штурмів.
І справді, коли Пригожин уперше погнав зеків на м’ясо, ЗСУ виявилися не дуже готовими до такого розвитку подій просто через цивілізаційну прірву між нашою армією та окупаційними військами. Логіка ходу бойових дій до пригожинського «табірного паштету» була цілком зрозумілою. Зазнавши серйозних втрат, ворог відступав. Це тому, що спочатку діяла кадрова армія, де був умовний поріг прийнятних втрат. Так це записано в підручниках з військового мистецтва, і вони діяли відповідно до цієї теорії.
Усім було зрозуміло, що втрати треба поповнювати, а військове командування розраховувало на поповнення втрат за рахунок наявних резервів. На той момент не було розкрито бочку з м’ясним фаршем, і вони розуміли, що високий рівень втрат веде до виснаження резервів та ресурсів. Саме тому вони відійшли від Києва і з Півночі України, а не тому, що був договірняк, хоча його не можна повністю виключати, але жахливі втрати, які не вписувалися в жоден план ведення бойових дій, стали першопричиною.
Між іншим, з Херсона і правобережної частини України вони вийшли саме з цієї причини, і дамбу Каховської ГЕС висадили в повітря тому, що ситуація була не на їхню користь саме у плані співвідношення втрат. Якщо хтось забув, у Херсоні та північніше окопалися підрозділи ПДВ, і їхня цілком передбачувана втрата виглядала катастрофою, тому що після втрати ядра кадрової армії можна було відступати й відступати. І ось цей діяч пише про те, що саме в той момент треба було приймати рішення в тому плані, що треба воювати розумно, щоб кардинально зменшити втрати як особового складу, так і техніки. А це можна було зробити, кардинально змінивши методи командування військами і впершись у технології.
Але все це були довгі, нудні й непередбачувані процеси, які навряд чи варто було починати під час війни. Саме тому було прийнято прямо протилежне рішення – випробувати м’ясні хвилі, які прутіну особисто запропонував Пригожин. Замість ускладнення всього, що пов’язано з методами ведення війни, він запропонував спрощення, а саме – досягнення поставленого завдання за будь-яку ціну та будь-якою кількістю втрат. Прутіну ця ідея сподобалася і не сподобалася більшій частині командування військ. Адже кадрова армія і так зазнала жахливих втрат, а такий розклад просто знищив би її повністю, а це означає, що генерали втратили б вертикаль управління військами. Адже збродом уже можуть командувати не кадрові офіцери та генерали, а натурально – отамани.
Але прутін – злісна, мстива і, головне – неосвічена істота, і тому він готовий обирати прості та прямі рішення. Пригожин запропонував експеримент використання гарматного м’яса у вигляді зеків, і це спрацювало. Хай не так, як передбачалося, але фронт, який був завмер, рушив углиб України. І це прутіну сподобалося. І як було сказано вище, відразу постало питання про те, що треба гнати в шию генералітет, який марно протирає лампаси. Ще не йшлося про отаманів, але Пригожин, показавши ефективність свого методу, став наполягати на зміні військового керівництва – міністра оборони і начальника генерального штабу, за що й поплатився.
Але метод м’ясних штурмів перейшов до чобіт, і вони почали його застосовувати повсюдно, бо прутін уже не терпів стогонів про втрати. У результаті навіть елітні бригади морської піхоти втратили свій кадровий склад і поповнилися вже тим, що було. І щойно це сталося, то шкодувати вже стало нікого та нічого. М’ясорубка вийшла на підвищені оберти, і хоч вона не дала бажаних результатів, але все ж таки вони з’явилися. Зрозуміло, що тепер прутін не прийме жодних інших методів ведення війни, про що й було сказано в трактаті. Висновок робиться такий, що вкрай марнотратний спосіб ведення війни веде до швидкого виснаження ресурсів, з усіма відповідними наслідками. Словом, є така думка, і напевно, не тільки у Гіркіна та його фан-групи.
(Далі буде)