Зенітні історії

Автор: anti-colorados

Авторка перекладу: Світлана

Вранці стали відомі нові подробиці чи, швидше – версії того, як напередодні вночі відпрацювали засоби ППО ворога над Усть-Лугою та Омськом. У Ленобласті все може виявитися ще цікавішим, ніж це виглядало вчора. Нагадаємо, ввечері були різночитання щодо кількості літальних апаратів, які ворог знищив «дружнім» вогнем. Точно було відомо про вертольоти Ка-52 і Мі-8, а ось з приводу третього апарата питання залишалося відкритим, у сенсі – чи був третій взагалі, і якщо був, то що це за вертоліт.

І ось сьогодні низка ворожих джерел написала про те, що це був не вертоліт, а літак МіГ-31. Це не та модифікація, що використовується як носій ракет «Кинджал», а швидкісний перехоплювач. Якщо це так, то комусь у ППО треба вручати «Орден Сутулого» першого ступеня, бо це справді видатне досягнення. Зрозуміло, що офіційних підтверджень там немає, але деякі ворожі джерела там публікують ось такі картинки:

Щоправда, там був ще якийсь маячний текст, подібний до молитви, з приводу гострого живота, але цю токсичну дикість ми просто обрізали, бо цінність становить сам колаж. Виходить, що поки місцева ППО була зайнята знищенням власної авіації, дрони на мотлох рознесли як мінімум два портові резервуарні парки. Словом, можуть же, коли хочуть. А тим часом ось такий перебіг подій, нехай і в загальних виразах, підтверджує яскравий зет-канал, який має низку обізнаних джерел:

«Відбиття повітряних атак – складний процес, і чим масовіша атака – тим складніше її відбивати. На жаль, втрачено досвідчені екіпажі. На жаль, безповоротно втрачено техніку. Чому так відбувається? Є певні технічні моменти, пов’язані із системою «свій-чужий». На жаль, вона й так працювала неідеально, а після зовнішніх втручань стала збоїти дедалі частіше. Сьогодні ми маємо трагічні результати цієї фатальної помилки. Чи буде зроблено висновки? Хотілося б вірити, проте загроза для екіпажів і техніки за нинішніх обставин зберігається. Світла пам’ять, хлопці!»

Тут особливо цікаве закінчення поста, бо не цілком зрозуміло, яким хлопцям адресовано побажання. Адже якщо йдеться про льотчиків, то вони просто пішли у графу «Вантаж-200», а таких щодоби на фронті близько двох тисяч. На всіх «світлої пам’яті» не напасешся. І потім, якщо вже використано слово «пам’ять», то просто цікаво було б виловити автора того тексту і поставити йому просте запитання, відповідь на яке він повинен дати, не підглядаючи в нотатки.

Суть питання проста: треба назвати хоча б одне прізвище з тих закобзонених льотчиків, про яких ідеться. Впевнений, що навіть сьогодні він би не назвав жодного прізвища, а через тиждень взагалі забуде, що таке було, тому що будуть нові слухачі Кобзона. А це означає, що пацієнти звикли розкидатися словами, навіть не розуміючи їхнього сенсу, бо ні вічної, ні пам’яті там немає в принципі і ніколи не було.

Ну, а що стосується Омська, то аборигени просто в захваті від того, що в такому далекому від України місті все-таки є своя ППО. Щоправда, виявилося її не дуже багато, але в окремих місцях міста зенітні ракети летіли просто між багатоповерховими будинками і навіть влучали в деякі з них. Це були не дрони і не їхні уламки, а саме ракети, політ яких спостерігали сотні мешканців міста. Напевно, у них виникло почуття нетримання гордості за велич. Адже багато хто скаржиться на відсутність роботи ППО, а у них із цим – немає проблем взагалі. Ну а ті, в чию квартиру прилетіла ракета, можуть залишити собі на згадку сувеніри і пишатися вдвічі сильніше, бо є всі підстави для такої нестерпної гордості.