Уперше опубліковано: 04.08.2022
Автор: anti-colorados
А тим часом частина політикуму та економіки Німеччини все ж таки почала прокидатися. Вчора ми писали, що Канада повернула до Німеччини газову турбіну для «Газпрому», але той відмовився її забирати. І ось стало відомо, що під час візиту до інжинірингової компанії Siemens Energy в Мюльгаймі-на-Рурі, де зараз знаходиться та сама турбіна, канцлер Німеччини Олаф Шольц дав інтерв’ю на її тлі, в якому сказав про те, що не бачить причин, через які «Газпром» її не забирає. Німеччина зробила все, щоб передати її «Газпрому», і тепер усе залежить тільки від бажання чи небажання путіна забрати її та відновити постачання газу.
Але, крім цього, він також сказав, що вже очевидно, що москва знайде чергову відмовку для того, щоб не відновлювати постачання газу, і всім треба бути готовими саме до такої лінії поведінки москви. Не дивно, що приблизно в цей самий час прессекретар путіна Пєсков зробив заяву, де плутано став пояснювати причину, через яку «Газпром» не забирає турбіну, мовляв, якісь папери не в порядку. І це він таке розповідав після того, як днів десять тому заявив, що всі запитання, які стосуються технічних аспектів і постачання газу, треба ставити «Газпрому», а його шеф цим не займається. А тут – на тобі, з подробицями все розповідає та аргументує.
І ось із Китаєм ця ситуація повторюється один в один. Диктатури в червоних відтінках ніколи не розглядали торгівлю як самодостатню цінність, а виключно як зброю, якою можна впливати на противника. У путіна це нафта й газ, а у Сі – ланцюжки постачання промислових товарів, і це завжди припускає, що на боці противника, в цьому випадку – Німеччини, завжди знайдуться особи, група осіб, організації або чиновники, які стануть наконечником цієї зброї та доноситимуть зусилля, прикладене до цієї зброї, у найвразливіше місце.
За великим рахунком, таких діячів можна і потрібно вважати агентами впливу цих авторитарних режимів. Але біда західної цивілізації полягає в тому, що вона досі не усвідомила всієї глибини загрози саме тих людей, які формально є бізнесменами, посадовими особами чи державними діячами і, перебуваючи всередині своєї країни, вже діють не лише на користь тієї ж москви чи Пекіна, а й на шкоду інтересам своєї країни. Точніше, таке розуміння вже почало визрівати, але поки що не сформовано алгоритм припинення такої діяльності. Де-факто ці люди вже є агентами впливу противника, а в низці випадків уже стали явними шпигунами, які свідомо завдають шкоди своїй країні.
Так, учора стало відомо про те, що ексканцлер Німеччини Герхард Шредер, який прилетів до москви через Баку, за його словами, на «відпочинок», де-факто підтвердив, що брехав про мету свого перебування в москві. Нагадаємо: в Німеччині від нього зажадали або піти зі своїх постів в одіозних компаніях типу «Роснєфті», які потрапили під санкції, або щодо нього почнуться масштабні розслідування. Шредер офіційно звільнився і виїхав з москви, але, як видно, ненадовго.
І ось виявляється, що під час «відпочинку» минулого тижня він особисто зустрічався з путіним і чомусь після цього почав розповідати, що його кореш зажадав переговорів з Україною. Але німецька преса в той самий час дала повний розклад про те, що ні уряд, ні партія не давали йому ні завдань, ні повноважень для поїздки до мордору, і тим більше – для переговорів з путіним. Таким чином, він це робить не для Німеччини, а для путіна, і діє виключно в його інтересах, ще нижче опускаючи авторитет Німеччини. Якби він був просто лох Герхард, то нікому не було б цікаво, де він катається і з ким ручкається, але будучи ексканцлером, він зобов’язаний фільтрувати як свої дії, так і свої слова.
Тож сьогодні дедалі різкіше видно поділ на адекватних, відповідальних діячів і повій, готових виконати що завгодно і для кого завгодно, аби їм за це заплатили, а плюс до того – використовували політичний або економічний вазелін. До речі, деякі зелені діячі з дивними зачісками постійно ходять у цьому самому вазеліні.