Автор: anti-colorados
Насправді перед Додіком стоїть кілька завдань, з якими йому необхідно впоратися за два з невеликим роки, що залишилися. Перше завдання – не сісти, причому – не сісти на електричний стілець. Ось ця епопея з файлами Епштейна – найменша проблема з усіх можливих, хоча потенційно – смердюча. Справа в тому, що основа ядерного електорату республіканців, і особливо – самого Тромба, – євангелісти, яких аж трясе від гендерної свободи, яку підтримують демократи, та інших подібних речей. А все, що стосується набору «хто, з ким, як і куди», євангелістам просто зносить дах, і тут може виявитися, що їхній кумир – той ще гульвіса і виступав по молодому поколінню незалежно від статі, аж гай шумів.
Тож йому не дуже хотілося б, щоб усе це вилізло. Тим більше що все це відбувалося ще до виконання президентських обов’язків, а тому – не підпадає під дію імунітету. Наскільки можна розуміти, однотипні злочини, скоєні в різних місцях, підпадають під федеральну юрисдикцію, і в принципі Додік може спробувати помилувати себе сам, але в такому разі доведеться вказувати злочини, які підлягають помилуванню, і це теж не комільфо. З іншого боку, йому особливо не турбуватися, бо третій строк – навряд, а що там буде з партією – йому завжди було начхати.
Але набагато більша проблема лежить у репозитарії ФБР, яке перед першою каденцією нарило його зв’язки з москвою. Причому там щось таке, що дуже схоже на шпигунство, і ось це може бути смертельною проблемою як для нього самого, так і для його бізнес-імперії. Ніхто не має права знищити те, що туди потрапило, і питання часу, коли все це випливе вже в процесуальному сенсі. Очікувалося, що Джо Байден дасть хід цьому всьому, але, мабуть, у Білому домі вирішили, що така ганьба завдасть США величезних репутаційних збитків, бо зізнатися в тому, що чотири роки країною правив іноземний шпигун, та ще й ворожої країни, – могло стати непоправним ударом по Штатах.
Але як тепер усі спостерігають, то було меншим злом, бо в частині ганьби для країни він уже переплюнув ситуацію, якби його посадили за шпигунство. Ну, а його щоденна словесна та епістолярна діарея вже практично не залишила жодного серйозного психіатра, який вважав би все це вербальними проявами психічно нормальної людини. Тобто коли і якщо він зачинить за собою двері Овального кабінету і ті самі «файли Комі» отримають процесуальний рух, то Додіка, безумовно, визнають неосудним, і в результаті виявиться, що, можливо, в першій каденції Штатами керував шпигун, а у другій – божевільний шпигун.
А тепер якщо ми розуміємо, що йому конче треба було стримати процесуальний розвиток шпигунської та педофільської справ, то з цим він справляється чудово. Увагу публіки утилізовано на війну з Іраном і, як наслідок – ціни на бензин. Буквально щойно на Генасамблеї ООН Іран запропонував розблокувати Ормуз так, як це хотів Додік і як це було описано у сумнозвісному меморандумі, який Тромб публічно підписав, але він відмовився. Там є низка пояснень, чому так сталося, але якщо на війну поглянути як на інструмент утилізації уваги публіки, то все стає на місце. Йому просто невигідно, щоб усі видихнули і хтось сказав: «То що там із файлами Епштейна?»
Друга мета – особисте збагачення і збагачення своєї сім’ї та близьких друзів, використовуючи президентські повноваження. Як ми пам’ятаємо, під час судового процесу, коли його було визнано шахраєм, випливли дані про те, що його фінансові структури звітували перед фіскальними органами про те, що прибутку немає чи майже немає, тому й податків нема з чого платити, а для отримання кредитів у банках прибутки малювали так, як треба. Але ось за час другої каденції Додік отримує прибутки мільярдами, члени його сім’ї та друзі – сотнями мільйонів. Таке враження, що в нього почалася косовиця.
(Далі буде)