Уперше опубліковано: 19.04.2023
Автор: anti-colorados
Авторка перекладу: Світлана
Учора в США сталася подія, яка могла стати судовим прецедентом, але стала прецедентом логічним, який матиме значення для багатьох аспектів політичного життя країни. Йдеться про судову тяганину, яка розпочалася ще два роки тому і закінчилася не судовим рішенням, а мировою угодою між позивачем та відповідачем. Але тут треба зауважити, що мирова угода відбулася за кілька годин до сплину терміну, коли це можна було зробити, а саме – до стадії судового процесу, коли справу починають слухати по суті та сторони починають оголошувати свої аргументи. Щойно суд оголошує перехід до цієї стадії процесу, він може закінчитися тільки рішенням.
Але спочатку – передісторія, без якої не буде зрозуміла суть прецеденту. Ми докладно описували хід президентських виборів президента США у 2020 році, і, як усі чудово пам’ятають, буквально наступного дня після голосування Трамп почав просувати свою теорію змови про «вкрадені вибори». Нагнітаючи ситуацію, він став вигадувати дедалі дикіші сюжети того, як саме відбулася фальсифікація виборів. І треба зауважити, що сам хід його думок не був випадковим, бо попередні виграні ним вибори пройшли з грубими порушеннями і задокументованим зовнішнім втручанням у них настільки, що це вплинуло на результат.
Те саме розслідування спецпрокурора Мюллера, яке розслідувало обставини втручання в хід президентських виборів 2016 року, дійшло висновку, що втручання з боку федерації таки було і навіть було встановлено громадян федерації, причетних до цього, за що на них було накладено санкції. Але встановивши це, Мюллер видав кінцівку прямо за Фаїною Раневською, котра якось сказала: «Дивно, Ж – є, а слова Ж – нема».
Простіше кажучи, слідча група виявила факт втручання, встановила, що втручання вплинуло на результати виборів, але не відповіла на запитання про те, на чию користь було це втручання та чи отримав той, на кого працювали саботажники, бажаний результат. Тоді Мюллер закрив цю тему словами про те, що якби Трамп не був президентом, він би пішов далі і висунув відповідні звинувачення, але наявність президентського імунітету змушує його зупинити розслідування і не оголошувати частину висновків. Між іншим, до Конгресу було надано відредаговану урізану версію висновку слідчої групи.
Але всім і так було зрозуміло, що у вибори втрутилися росіяни і зробили це на користь Трампа. Це підтверджується тим, що саме громадяни федерації потрапили під санкції за втручання у хід виборів, а згодом деякі яскраві росіяни публічно визнали, що втрутилися в ті вибори. Тож Трамп відштовхувався від особистого досвіду, бо саме він здобув перемогу на виборах за рахунок зовнішнього втручання. І тому він став висувати теорії, які виглядали дедалі дикішими в міру наближення до дня затвердження результатів виборів Конгресом США.
Якщо починав він з того, що у зв’язку з пандемією в низці штатів дозволили голосувати віддалено, то зрештою його фантазія дала буйний вихлоп і він розповів про те, що машини для підрахунку бюлетенів було перепрограмовано таким чином, щоб видавати результат, який не відповідає реальному, і головне – на користь його опонента, нині чинного президента Байдена. Це була настільки дика ідея, що багато хто тоді вирішив, що на тлі програшу виборів у Трампа полетіла зозуля, і навіть почали гуморити з цього приводу, але Донні закусив вудила і помчав далі.
(Далі буде)